Поділитись:

Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

Автор: Міла Роспопа |
П'ятниця, 11 грудня 2020, 12:30
Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

Центральні ялинки Луцька щороку інші. Нові іграшки, нові вогники, сучасний дизайн. Комусь вони подобаються. Хтось голосно говорить своє "фе". А дехто просто і буденно фотографує їх, ніби виконуючи звичний зимовий ритуал. Ми часто ловимо у свої об'єктиви вогники та іграшки. І залишаємо поза увагою історії, що за ними ховаються. 

Цього року ми на ІА "Конкурент" вирішили розказати історії людей, які роблять нам свято. 

Історія перша. Володя

Володимир Фінагенов саме зняв свою яскраво-червону робочу рукавицю, аби смачно закурити цигарку. Йому 66, у нього сиві вуса і досвід. За це його поважають колеги. На підприємстві "Луцьксвітло", яке вже традиційно прикрашає центральні ялинки міста, Володя працює з далекого 76-го. Пам'ятає часи, коли в центрі Луцька стояла ялинка, яка крутиться, а вогники для неї комунальники робили власноруч.

"Я тут працюю 44 роки. В мене перерив був дві неділі. Але потім назад прийшов, і працюю, слава Богу", – просто говорить чоловік. Поки ми розмовляємо, цигарку не запалює. Вітається з перехожими на Театральному майдані, як із добрими друзями. І розказує про ялинки Луцька стільки, скільки ніхто про них не говорив. 

Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

"Може, ви не пам'ятаєте, йолка там стояла, біля Лесі – крутилася (показує, – К.). Ми кожен рік робили людям відпочинок. І самі відпочивали. Свята заходять, а прикрасити ялинку – то святе. Самому потім прийти подивитися приємно і казати, що мій вклад тут теж є", – розповідає Володимир. 

Найважче, каже, терпіти холод. Холодний вітер дошкуляє тим, хто стоїть на кранах високо вгорі і чіпляє вогники. Проте "діло" своє вони знають, а тому головне – почати. 

Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

Спершу натягують троси під ілюмінацію. Потім чіпляють зірки на вершечки. Раніше на цьому робота "Луцьксвітла" закінчувалася. Зараз, однак, вони ще й чіпляють іграшки. Дизайнерів серед солідних вусатих чоловіків немає, а тому іграшки вішають на власний розсуд. 

"Іграшки раніше, канєшно, були класні. І собачки, і ляльки, і ведмедики плюшеві. Не було тієї хімії пластикової, що зараз. Кульки були скляні, розмальовані, гарніші набагато. Але скільки років уже пройшло... А прибрати ялинку без "жертв" не можна – десь впаде, десь поламається. Тих іграшок уже й не лишилося. 

А один рік чогось, знаєте, пішла мода на надувні. Надули, повісили, раз – і все. Це було зовсім не практично, бо швидко стріпається. А от плюшеві – ото були іграшки. І вони довго трималися", – захоплено поринає у розповідь чоловік. 

Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

Єдине, що сьогодні подобається йому більше, – це гірлянди.

"Вогники зараз кращі. Раніше ми самі робили гірлянди на підприємстві. Розтягували дріт, закупляли патрони, кольорові лампочки вставляли. Заводського не було. А зараз закупили заводські – і почепили. І світяться, мерехтять. Наші не мерехтіли. 

Один був випадок. Не пам'ятаю: Кривицький тоді був, чи хто інший. Але ось свято, і він каже зі сцени "йолочка, засвітись" – а вона не засвічується. Раніше ми під ялинкою мали кнопку, якою раз – і ввімкнув. А то її щось заїло, і вона з третього разу, але засвітилася. 

Одного разу було, що горіла ялинка. Замкнуло гірлянду, бо був дощ. Ми все вимкнули, поремонтували – врятували свято", – пригадує Володимир, і кутики його губ розтягуються і простій щирій посмішці. Він витирає вуса від легенького снігу, який пролітає на вулиці. Дивиться на цигарку у своїй руці, а потім задоволено оглядає Театральну площу. Тепер це його "театр", і він тут робитиме свято. 

Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

"Ми ангелочків по Лесі Українки будем вішати, арки будемо ставити, потім коровай (так Володимир називає гірляндову конструкцію у вигляді запакованого подарунка, – К.). Мені зараз все подобається. Молодший був – було трохи цікавіше. А зараз роблю, бо я на роботі. 

Потім з дружиною вийду погуляти ввечері, коли воно світиться, і кажу їй: "От бачиш, це я робив. Тут є і мій вклад". 

Історії навколо ялинки: хто і як прикрашає головні дерева міста (частина 1)

Читайте незабаром другу історію про центральні ялинки Луцька на нашому сайті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів