Без смаку та запаху, або Про мій 21 день з COVID-19

Моя історія з коронавірусом почалася з баклажанної слойки. Обожнюю гостру їжу. Приготувала смачнющий баклажанний салат з сиром та помідорами. Гарненько прикрасила все це соняшниковим насінням та чіпсами. У майонез додала багато часнику.

Розчаруванню не було меж: смак мого салату виявився дещо не таким – ледве відчувався часник, а чіпси із сметаною та зеленню були просто солоними. Я вирішила, що придбала недобрі баклажани, сир, майонез та чіпси. Але то нічого – на ніч їсти ж шкідливо.

Ще три дні я грішила на магазини і продукти. На продукти і магазини. А потім до мене дійшло, що я просто втрачаю смак. А оскільки на той час лікувала вже антибіотиками гайморит, то на відсутність запаху особливої уваги не звертала. До повної його втрати. Отож, не правда, що всі «ковідники» втрачають рецептори нюху та смаку в один прекрасний момент.

Скоренько роблю ІФА-тест і наступного дня з чистою совістю отримую негативний результат: на ковід не хворіла і не хворію зараз. Заспокоїлася.

Але стан погіршувався. Добровільно все ж себе самоізолюю. При температурі 37,5 почуваюся дуже недобре: сильні головні болі, біль у грудях, важко дихати, страшенна сонливість, запаморочення.Постійно супроводжує нав’язливе почуття дежавю.

Сімейний лікар направляє до мене бригаду медиків – беруть тест на ПЛР.

Через день отримую результат: тест – позитивний.

Із симптомів: маю стандартну для «ковідників» двобічну пневмонію, температура тримається місяць. Смак і запах почали з’являтися через два тижні, але досі не відновилися повністю. Сухий кашель досі не минув. Страшенно випадало волосся. Може, від антибіотиків. Бо такої їх кількості я за своє життя ще не отримувала. Та тішила себе тим, що мій ковід протікає не у важкій формі.

«Позитивною» чесно відсиділа удома рівно 21 день. І діти. Вони зовсім не розуміли, за що то їм така кара Божа. Старша донька мала усі симптоми хвороби: висока температура та сухий кашель, який теж не минув досі. Проте її сімейна лікарка не вважала це підставою зробити дитині ПЛР-тест. Ну, ви ж уявляєте, яка насправді статистика коронавірусу.

…А потім – моя осінь. Сухе листя під ногами. Скучила за його шарудінням. Довгоочікувана прогулянка містом. Без маски. Без рукавичок.

Твоє місто. Таке ж. Але вже дивишся на все це інакше.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.