Поділитись:

Прощання: історія луцьких (не)закоханих

Понеділок, 31 серпня 2020, 07:40

Зупинка. Луцьк. Не докинута до смітника ще тліюча цигарка.

– Ну, чого ти?

– А ти у неї спитай. Не бійся. Вона тобі, може, більше розкаже, – її руки помітно тремтіли. А очі були сповнені липкої рішучості. 

Їм обом за сорок.

Вона йде від нього, не обертаючись. А він і не спиняє її. Мабуть, не вперше. Проте зараз виглядало, як востаннє.

Він дістає з кишені мобільний.

– Не повірила. Чорт,  вона не повірила. Який же я лох.

Недосказане.

Він ще довго пояснював комусь у трубку, що він насправді не винен. А вона, мовляв, просто не хоче його слухати.

Слухати і говорити. Говорити і чути. Чути і розуміти. Розуміти і пробачати.

Любити.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
14 листопада 2020
30 жовтня 2020
18 жовтня 2020
14 жовтня 2020
12 жовтня 2020
28 вересня 2020
07 вересня 2020
16 серпня 2020
27 липня 2020
20 липня 2020
01 червня 2020
25 травня 2020
18 травня 2020
20 квітня 2020
13 квітня 2020