Прощання: історія луцьких (не)закоханих
Зупинка. Луцьк. Не докинута до смітника ще тліюча цигарка.
– Ну, чого ти?
– А ти у неї спитай. Не бійся. Вона тобі, може, більше розкаже, – її руки помітно тремтіли. А очі були сповнені липкої рішучості.
Їм обом за сорок.
Вона йде від нього, не обертаючись. А він і не спиняє її. Мабуть, не вперше. Проте зараз виглядало, як востаннє.
Він дістає з кишені мобільний.
– Не повірила. Чорт, вона не повірила. Який же я лох.
Недосказане.
Він ще довго пояснював комусь у трубку, що він насправді не винен. А вона, мовляв, просто не хоче його слухати.
Слухати і говорити. Говорити і чути. Чути і розуміти. Розуміти і пробачати.
Любити.
Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.
У Луцьку напередодні Великодня чоловік тричі згрішив у чужому квітнику (відео)
У центрі Луцька відкрили кафе зі сценою на даху (фото)
У Луцькому зоопарку відвідувачів чекає сюрприз: який саме (фото)
Слухали російську попсу і посилали нах*й: у Ковелі – конфлікт між переселенцями та місцевими (відео)
Великдень-2024: листівки та привітання