Поділитись:

Танцювати для бога: як у Луцьку святкували день народження Крішни

Четвер, 13 серпня 2020, 20:00

Яскраво одягнені люди, які ходять вулицями Луцька і виспівують мантру так, що пів міста мимоволі співає з ними, сьогодні вже нікого не здивують. Крішнаїти – послідовники Міжнародного товариства свідомості Крішни, віровчення яких базується на ведичних священних писаннях, - поступово стали частиною міського простору. У них є свій храм і свої традиції. Свій особливий бог, якому приносять квіти і цукерки. 

Ми прийшли у храм на день народження Крішни, аби дізнатися більше про Синього Бога та людей, які йому служать. 

Дім для бога

Було прохолодне літнє надвечір'я. Десь углиб вулиці Богачука за невисоким, але щільним парканом поволі збиралися люди. Жінки у яскравих сарі, чоловіки у вільних дхата знімали взуття і заходили до світлого будинку. 

Двоповерхова хата поділена на кілька частин. На першому поверсі розташований спільний храм, у якому виспівують мантри чоловіки та жінки. Це простора кімната з блакитними стінами. На одній із них – барельєф із зображенням Крішни. Бог тут – пустотливий малюк, який занурює руку у глечик із ласощами і насолоджується смаками життя. Одразу біля дверей храму праворуч розмістили вівтар. На вівтарі – дві фігурки: Господь Чайтан'я та Господь Ніт'янанда. Крішнаїти вірять, що ці боги – аватари єдиного Крішни – верховної особи бога. 

З кімнати доноситься солодкий аромат східних пахощів і ненав'язливі співи. Кожен, хто заходить всередину, дзвонить у дзвоник над дверима, кланяється в бік вівтаря і сідає на килимку просто на підлозі. Дехто приносить у подарунок господу квіти та фрукти. Їх складають на лавку поруч із вівтарем. Крішна – щедрий бог, і все, що йому підносять слуги, він благословляє і віддає їм. 

Храм невеликим переходом з'єднаний із кухнею. Всю їжу, яку "повертає" бог, одразу ж забирають туди, аби приготувати з неї спільні частування. 

Люди сідають обличчям до вівтаря. Хтось "веде" мантру – грає на фісгармонії і задає ритм, співаючи у мікрофон. Дехто акомпанує на барабані і музичних тарілках. 

Другий поверх будинку займають кімната для дітей, чоловічий та жіночий монастирі. У монастирях гостям дають можливість усамітнитися для індивідуальної медитації. Її крішнаїти здійснюють за допомогою чоток. На нитці нанизано 108 дерев'яних намистин, і на кожну з них людина повинна повторити головну мантру: 

Харе Крішна Харе Крішна
Крішна Крішна Харе Харе

Харе Рама Харе Рама
Рама Рама Харе Харе. 

За день потрібно зробити це 16 разів. 

Традиційні та електронні чотки

Цікаво, що двері монастирів відкриті не лише для крішнаїтів. Сюди може прийти кожен. Єдина умова – обов'язково відвідувати служби. Нещодавно у храмі зупинився православний мандрівний монах брат Сергій. Він ходить на спільні медитації, але продовжує прославляти ім'я свого бога – Ісуса Христа. Його тут приймають і розуміють. У вайшнавізмі вірять, що ім'я будь-якого бога священне, адже всі боги всіх релігій є втіленнями одного бога Крішни. 

Подвір'я храму зелене і просторе. У спекотні літні дні мантри читають тут. 

Служби відбуваються кожного ранку. Також у неділю служать удень. Лучанин Ярослав Гнатюк розповідає, що людей на звичайних служіннях буває небагато. Інша справа – свята. Як от день народження бога. 

День народження Крішни

Подвір'ям будинку бігають галасливі діти. Мантри із храму стають все голоснішими, а людей всередині збирається чимраз більше. Фігурки богів на вівтарі звернені до них. 

Цього дня у храмі триває особлива церемонія: образи божества омивають благоприємними рідинами. На фігурки ллють воду, молоко, йогурт, мед і сік – все те, що робить людині благо, стає благом для бога. Пізніше із цієї суміші приготують солодкий ритуальний напій. 

Після омивання і проголошення мантри на прихожан храму чекає лекція. Її проводить запрошений харківський монах. Говорить він російською і санскритом. Час від часу наспівує мантри. Розповідає про прихід Крішни у світ, його життя та мету. Розповідає, що Крішна мав 16 108 дружин, і жартує, що всі ми певною мірою дружини Крішни. 

Вівтар на час лекції ховали за ширмою. Там Крішні підносили подарунки від його слуг. Квітами та фруктами прикрасили простір навколо статуеток, аби знову його відкрити по закінченню лекції. 

Далі починається найбільш динамічна і найбажаніша частина святкування: танець для бога. Плавними рухами догори злітають руки, ритмічні кроки повторюють мантру для тіла, спекотно, навколо пахне солодко і пряно. Танці – доволі поширена річ у індійській культурі. Чоловіки і жінки у кімнаті посеред Луцька діляться на дві колони, їх обличчя і рухи звернені до вівтаря: вони танцюють для бога. 

У цьому храмі, скаже потім одна з прихожанок, все роблять для бога. Навіть одежу підбирають таку, яка би сподобалася Йому. Кожен здійснює своє служіння залежно від того, що він може дати Крішні. Хтось співає, дехто прибирає чи готує їжу, інший будує або ремонтує. Але всі вони у день великого свята сходяться в танці. А частинка бога у кожному з них насолоджується, як того бажає Крішна. 

Солодкий піст

Як і християни, луцькі крішнаїти завершують святкування загальною трапезою. Сидять, щоправда, не за столом, а на килимках на подвір'ї. Сутеніє, повітря стає холоднішим, але це не бентежить босих і задоволених людей. Вони ж бо отримали благословіння від бога, який цього дня більше п'яти тисяч років тому прийшов у світ. 

Їжі виносять багато, аби нагодувати всіх тих, хто сьогодні просив милості Крішни. 

Про індійську кухню зайвий раз говорити не доводиться. Навіть без м'яса, риби і яєць, без грибів, цибулі і часнику різноманіття смаків вражає. Саме тому цієї частини свята всі чекали з нетерпінням. У меню святкової вечері були гауранга – нарізана пластами картопля, запечена у вершковому соусі зі спеціями, сабджи – овочеве рагу, гречка з овочами під соусом чатні на томатній основі, гарбузовий суп-пюре і буряковий салат. 

Головним напоєм вечора став черен-амріта – суміш благоприємних рідин, якими поливали статуетки богів. Солодкий напій з цікавим післясмаком. 

Страви різноманітні і кольорові. Кожна зачіпає новий рецептор і дарує нові відчуття. Лучанин Сергій, який цього дня допомагав на кухні, розповідає про кожну з них, і каже, що це ще – тільки піст. Солодкий, смачний, але далеко не такий насичений, як традиційні вечірні бенкети. 

"Приходьте завтра – і ви спробуєте більше!" – щиро запрошує хлопець. 

І хіба можна тут не прийти?

***

Головна традиція днів народження Крішни – віддавати більше, ніж береш. Тому всі, хто віддав цього дня енергію, наснагу і час, присвятивши їх спільній молитві, отримали від свого бога подарунок щедрий і незрівнянно більший. Вони отримали благословіння жити життя насолоди і радості, кожного нового дня прославляючи ім'я свого господа. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
14:15
08:30
23 вересня 2020