Кіт і могили забутих дітей: (не) містична прогулянка липинським цвинтарем (фото)
Сільський цвинтар у Липинах не належить до тих, про які зазвичай розказують моторошні історії. Тут навряд чи водяться привиди, і навряд чи збираються люди, яким подобаються місця, де водяться привиди. Їх просто було би видно всім. А бути страшним набагато важче, коли тебе всі бачать.
Журналісти ІА "Конкурент" пройшлися місцем останнього спочинку у селі під Луцьком, аби дізнатися, як у Липинах бережуть своїх мертвих.
Могили на цьому цвинтарі тихі, як і всюди. Це дещо дивно, адже кладовище виходить просто до дороги, якою доволі часто їздять авто. Навколо немає дерев, кущів чи будь-якої загорожі, яка би закривала місце від сторонніх звуків. Здається, однак, жодна метушня сюди не проникає.
Аби знайти кладовище, доведеться зайти глибоко в село. Все ж, навколо багато будинків і господарств. Деякі ховає від надгробків хіба негустий ряд високої кукурудзи. За ним у людей триває життя.
Цвинтар з першого погляду справляє враження дуже доглянутого. Тут покосили і випалили траву, зрізали старі дерева і прибрали сміття. Надгробки рівними рядами стоять не надто щільно. Майже всі могили прикрашені живими квітами. Цікаво, що штучного на цвинтарі дуже мало. Тільки де-не-де ріже око їдкий кислотний колір пластикового оберемка.
Квіти гармонійно роблять могили суцільним кольоровим простором. Через них у період літнього цвітіння липинський цвинтар нагадує радше мексиканський у День мертвих. Тут і витончені троянди, і стійкі гладіолуси, ромашки, хризантеми і безліч інших видів. Найбільше тут чорнобривців, які своїм вогняним кольором контрастують із холодним могильним каменем. На кожній могилі вони ростуть по-різному. Чорнобривці для Віктора - короткі і суворі. Для старенького подружжя поруч навпаки - розрослися пишними кущами, ніби хочуть порадувати навіки застиглі погляди з надгробків.
Більшість мертвих цього цвинтаря мають пам'ятники. Рідко трапляються недоглянуті могили - мешканці села бережуть пам'ять про своїх мертвих.
Є тут, однак, частина могил, на які ніхто не приносить квітів. І якщо решта цвинтаря здається відносно новою, невелика лінія надгробків посередині цвинтаря - стара, темна і самотня. Камінь забутих чеських могил місцями поріс мохом. Хрести відвалилися, а висічені імена загубилися у часі. У хмарне надвечір'я ці кілька рядів могил справляють гнітюче враження. Ще більш моторошно стає, коли придивитися до напівстертих написів.
Тут поховані діти. Між датами народження і датами смерті - короткі дефіси тривалістю рік, два, десять років. Вони померли ще до війни. І хто знає, чи є у світі хоча б одна людина, яка нині пам'ятає їх живими. Для більшості мешканців Липин ці люди завжди були всього лише каменем. Вишуканим і холодним.
***
Життя і смерть у Липинах ідуть поруч. Живі відгородилися від мертвих тонкою металевою сіткою і кукурудзою. Від них на цвинтар час від часу прослизають обережні звуки життя. Тихі і ненав'язливі, щоб не турбувати мертвих. А ще - кіт Марко, який граційно ходить між надгробками, треться об камінь і дивиться кудись вдалечінь. Там, скраєчку від останніх могил ростуть собі чорнобривці.
Цікаво, для кого вони ростуть?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Луцький виш перевіряли через аномальну кількість студентів-призовників
Життя після «МастерШефа»: чим зараз займається волинський кухар Віталій Наливайко та чи знайшов дівчину
Підвищення зарплат педагогам неможливе, – головний освітянин Луцька
Скільки коштує помити вікна у Луцьку перед Пасхою
У Луцьку хотіли вирощувати банани, але депутати – проти
