Поділитись:

«Набільша проблема – люди з булками», – ветеринар розповів, чим хворіють мешканці зоопарку

Неділя, 09 серпня 2020, 19:30

– У мене тварина хвора. Ти ще довго? – запитує працівниця зоопарку.

– Скоро прийду, –  відповідає ветеринар.

Під час нашої розмови йому ще кілька разів будуть телефонувати, аби прийшов оглянути тваринок. Роботи тут багато щодня. Адже мешканців у зоопарку – кілька сотень.

Робочий день Володимира Когута розпочинається о 8 ранку. Він – ветеринар. Щодня ретельно оглядає усі вольєри у зоопарку, де є тварини. І практично завжди знайдеться тваринка, яку потрібно прокапати, зробити ін’єкції, провести профілактичні заходи. Наприкінці робочого дня потрібно ще раз оглянути усіх мешканців зоопарку, перевірити, як доглядачі їх погодували, чи є корм, вода, проконтролювати прибирання.

Ветлікарем чоловік працює тут два роки. Але лікує тварин уже 27 років. Закінчив Львівський ветеринарний інститут і в 1991 році потрапив на Волинь. Понад 15 років працював головним ветеринарним лікарем у дослідному господарстві у Боратині, 10 – на м'ясопереробному підприємстві санветекспертом.

Сидимо за столиком біля ставка. Про тварин Володимир розповідає з любов’ю. Знає тут кожного мешканця. І головне – любить те, що робить. Бо любить тварин.

А все почалося з дитинства. У сім’ї були собаки. Але любов до ветеринарії прищепила сибірська лайка Тарзан. Вона знала всі команди, була надзвичайно розумною і вважалася повноцінним членом сім’ї.

Як розповів Володимир, практично усі в їхній родині – лікарі. А от він вирішив стати ветеринаром.

«Батько казав: «Маю двох докторів: один – по людях, другий – по худобі», – пригадує і посміхається.

Впевнений: аби бути ветеринаром, ним потрібно народитися.

«Потрібно вивчати звички та звички тварин, знати, як вони себе ведуть. На відміну від людини, тварина не може сказати, що її турбує, що їй болить, чи підходить їй корм. Наприклад, хижі тварини, звичайно, показують свій норов, але лестяться все одно. Якщо ти з душею і ніжністю до них, то вони відповідають тобі тією ж ніжністю. Ні в якому разі не можна бити тварину чи проявляти агресію. Якщо зробити це, то вхід у вольєр буде закритим назавжди. Тварини усе пам’ятають», – розповідає Володимир Когут.

Прямуємо до вольєрів з приматами. Там є улюблениця ветеринара – мавпа Даша. Ветеринар пропонує їй смаколик, проте вона відмовляється. А от пляшечку із соком бере із задоволенням. Одним рухом відкриває її та насолоджується солодким смаком, мружачись на сонці. Даша вередує і на руки до чоловіка сідає не одразу.

Володимир Когут з Дашею><span class=Володимир Когут з Дашею

Ще одна улюблениця ветлікаря – дворічна собака, яку підкинули у зоопарк люди. Вона також Даша. Ще у зопарку є левиця з таким самим ім'ям.

Друга Даша><span class=Друга Даша

Навесні примати, розповідає, ділять альфа-самця, обираючи собі лідера в сім’ї. Того, хто програв, потрібно ізолювати, щоб уникнути травм. У природі є територіальна можливість: «меншого» самця примати проганяють, і він шукає інше місце для проживання. Але в зоопарку це, звичайно, неможливо.

Володимир Когут показує лелек. Тут їх – до 20-ти голів. Практично жоден з них уже ніколи не полетить. Травмованих птахів приносять у зоопарк люди. Багато їх з переламаними крилами та кінцівками. Інколи доводиться робити ампутацію крила. В основному птахи випадають з гнізд або їх збивають автомобілі.

«Нещодавно принесли нам двох маленьких лелек. Був сильний вітер, впало гніздот – і вони впали на землю. В одного перелом кінцівок, в іншого – перелом крила. Ми поставили шину. Будемо сподіватися, що все зростеться і вони полетять. Але, як показує практика, після перелому крила птаха уже перестає літати», – розповідає ветеринар.

У зоопарку є козеня Рубік. Воно – з двійні. Народилося кволим. Доглядачі годують його власноруч. Козеня не може ходити. Але у зоопарку роблять усе можливе, аби полегшити йому життя.

Тварини тут утримуються у хороших умовах. Ситі та доглянуті. Єдина проблема, яка стоїть досить гостро, – люди, які приходять у зоопарк і не знають, як себе поводити.

«Не тварини проблема, а саме люди. Вони можуть годувати тварину тією їжею, яка взагалі не притаманна для такого виду тварини. Тому дуже хотілося б, щоби люди, перш ніж йти у зоопарк з тією булкою хліба, спочатку дізналися, хто її їсть. Щоб почали розуміти, що у природі такого харчу, як хліб, не існує. Тварина не знає, що таке хліб. Це продукт людини, а не тварини. Він забиває у тварин стравохід, починаються бродильні процеси. Фізіологія тварин і людей відрізняється. Часто люди кажуть, що, мовляв, дасть тварині лише один шматочок. Але якщо у нас проходить сотні відвідувачів за день і всі дадуть по шматочку? Лелека – це м’ясоїдна тварина. А я її годують хлібом. Так не можна. Ламу, козеня, папуг також годують хлібом. Тут є «сухі» і «вологі» дні. Якщо вологий день, то борошняна продукція взагалі всім протипоказана. Тому прохання до людей насолоджуватися парком, зоопарком і не робити шкоду», – обурюється ветеринар.

Тому найбільше тут роботи на вихідні. Потрібно оглянути тварин і стежити за людьми.

Володимир Когут розповідає про інцидент, який стався нещодавно. Жінка показувала примату булавку, і той блискавично вихопив її з рук жінки. Іграшка виявилася цікавою, мавпа одразу потягла її до рота. Добре, що все закінчилося добре, адже працівники вчасно зреагували.

Звичайно, отаке годування і легковажність відвідувачів додають клопотів і тваринам, і ветеринарові. Але тварини й так можуть захворіти. Потрібно проводити і профілактичні заходи. Адже, як відомо, хворобу ліпше попередити, аніж потім лікувати.

У вольєр до тварин заходити не страшно, каже Володимир. Тварини, як ніхто, відчувають добро і ласку. Без цього – ніяк. Навіть звичайне підрізання копит не обходиться без того, що тварину потрібно спочатку погладити, поговорити з нею. І тільки тоді починати робити те, що потрібно.

«У господарстві до курки чи корови можна підійти без боязні, що вони можуть покалічити. Тут навіть до ари потрібно підходити з обережністю: у нього великий дзьоб, кігті. Небезпечні практично всі тварини. Є ж і рептилії. Потрібно вивчати кожну тварину. Але не можна боятися. Бо тільки тварина чує виділення адреналіну, одразу стає агресивною і нападає», – розповідає чоловік.

Якщо доводиться зайти у клітку з левами чи тиграми, то їм спочатку дають снодійне.

«У лева Тріши нещодавно кіготь у лапу впивався. Нам довелося обрізати його. То робили все, коли він заснув. Взагалі, перш ніж зайти до тварини, потрібно все чітко спланувати, аби зробити все за один раз. Бо, наприклад, до хижих тварин дуже важко підходити. А доводиться робити профілактичні заходити, щеплення, ведемо боротьбу із паразитами, рятуємо тварин від мух, які їх кусають. Ми спостерігаємо за тваринами. Зранку, наприклад, робимо обхід, бачимо, що тваринка грайлива. Але з кожним днем помічаємо, що вона стає менш активна. Значить, є підозра на захворювання. Проте тут є нюанси, адже це може бути просто гормональний спалах», – каже Володимир.

Своїх тварин, зізнається чоловік, не має. Мав улюбленців у господарстві, тут опікується двома Дашами. А от узяти додому когось після смерті кішки Асі, каже, поки не наважився. Вона прожила у чоловіка 18 років. Пізніше, можливо, заведете собаку.

Сьогодні – неділя. День працівників ветеринарної медицини України. У лучан –  вихідний, і вони з дітьми знову підуть дивитися на тваринок. Знову з хлібом. Знову годуватимуть. Бо то для людей – святе.

А Володимирові Когуту – знову клопоти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
26 січня 2021
23 січня 2021
22 січня 2021
19:30
13:20
21 січня 2021
19:30
18 січня 2021
16 січня 2021
04 січня 2021
03 січня 2021
12:20
02 січня 2021