ЛСД: чудернацька історія винаходу галюциногенного наркотику

Вперше галюциногенний наркотик синтезував   Альберт Гофманн,  вчений-фармацевт, у швейцарському місті Базель. Працював над цим він в наукових цілях, проте згодом наркотичні властивості речовини вплинули на різні галузі людської діяльності.

Про це пише ВВС.

Якщо згадувати відомі велотури, на думку, в першу чергу, спадають затягнуті у вузьку форму спортсмени Тур де Франс, що мчать мальовничими краєвидами.

Втім, багато хто пригадає й значно коротшу поїздку, яку одного квітневого вечора 1943 року здійснив 37-річний чоловік, одягнений у костюм.

Доволі невпевнено крутивши колеса, він повертався з роботи додому старовинними вуличками швейцарського Базеля. Але ця на позір нічим не примітна подорож ознаменувала народження психоделічної культури.

На велосипеді сидів вчений-фармацевт Альберт Гофманн, який прийняв щойно синтезовану речовину, якій в лабораторії дали назву діетиламід лізергінової кислоти-25.

Решта світу називатиме просто - ЛСД.

Свою поїздку - чи радше трип? - додому Гофман описав із виваженою ретельністю дослідника, яка дивно контрастує з божевіллям самого досвіду.

"На мене напливали фантастичні строкаті образи, розгортаючись і згортаючись колами та спіралями, як у калейдоскопі, вибухаючи різнокольоровими фонтанами, постійно змінюючись і перетікаючи", - писав він у книжці "Моє проблемне дитя - ЛСД" (LSD - My Problem Child).

"Кожен звук, як-от стук дверної ручки або автомобіль, що проїжджав повз, перетворювався на оптичну ілюзію, генеруючи яскраво мінливе зображення з власною послідовною формою та кольором".

Дуже особливе місто

Стародавнє швейцарське місто, мабуть, не є очевидним місцем для народження психоделічної культури. Зрештою, швейцарці пишаються надійністю своїх банків та пунктуальністю поїздів.

Як казав герой Орсона Веллса Гаррі Лайм у фільмі 1949 року "Третя людина": "Швейцарія має братську любов, 500 років демократії та миру - і що це все їй дало? Годинник із зозулею".

Втім, на відміну від багатьох інших середньовічних європейських міст, Базель має свою особливу ДНК. Місто, що лежить між французьким і німецьким кордонами, засноване дві тисячі років тому на Рейні, завжди живилося інформаційною магістраллю, яка проходила крізь нього і з'єднувала Базель з іншими європейськими центрами навчання.

Найстаріший університет Швейцарії засновано у 1460 році саме тут. А через два століття в ньому відкрилася й найстаріша в світі публічна галерея мистецтв - тепер Kunstmuseum. За доби Реформації Базель став містом, де фарбували шовкові тканини, і отже, почала розвиватися хімічна індустрія.

Сьогодні в Базелі більше музеїв на душу населення, ніж у будь-якому іншому місті Європи.

"В атмосфері Базеля завжди тісно перепліталися освіта, дослідження і культура, - каже Йозеф Гельфенштейн, директор Музею мистецтва.

"Кордони з Німеччиною і Францією вплинули на особливий невимушений дух міста", - додає Ісидора Рудольф, керівниця туристичного агентства.

"Влітку всі, і директори банків, і студенти стрибають у Рейн, тут панує атмосфера savoir vivre (насолоди життям), що робить місто таким унікальним".

Буденне походження ЛСД

Як не дивно, сполуку з психоделічними властивостями цілком випадково винайшли під час досліджень геть іншої речовини. Працюючи у фармацевтичній компанії Sandoz (тепер входить до корпорації Novartis), Гофман мав знайти речовину рослинного походження, яка стимулювала б дихання і кровообіг.

Завданням вченого було виділити, очистити і синтезувати потенційно цікаві сполуки спориння, грибів, що утворюються на злаках. Деякі з них містили лізергінову кислоту, виявлену Гофманом у 1938 році, яку назвали ЛСД-25.

Історія ЛСД могла тоді й завершитися, тому що тести на тваринах не показали жодного ефекту, які шукала компанія Sandoz, окрім, мабуть, дивного збудження тварин.

"Нова речовина не викликала особливого інтересу у наших фармакологів і медиків, - написав Гофман. - І тестування припинили".

Минуло п'ять років, перш ніж наполегливість вченого змусила Гофманна повернутися до ЛСД-25. А підштовхнули його до цього, як він сам зазначив у передмові до книги, дивні, якщо не сказати містичні відчуття, пережиті ним у дитинстві.

"Ці спогади і досі залишаються у моїй пам'яті надзвичайно яскравими. Якось травневого ранку... я йшов лісовою стежкою неподалік від Бадена. Мене оточував свіжий зелений ліс, наповнений співом птахів, освітлений ранковим сонцем, і раптом все постало в якийсь чарівній ясності, ніби це все хотіло охопити мене своєю величчю. Мене сповнило невимовне відчуття радості, щирості та блаженної безтурботності".

"У дитинстві я ще кілька разів переживав такі моменти ейфорії, пов'язані з єднанням із природою. Саме ці переживання сформували значною частиною мій світогляд і переконали мене в існуванні чудотворної, могутньої і незбагненної реальності, прихованої від повсякденного погляду".

Ці думки, без сумніву, керували дослідником й 16 квітня 1943 року, коли він вдягнув у лабораторії халат і повторно синтезував ЛСД-25. У лекції 1996 року, яку він прочитав на Конференції світів свідомості у Німеччині, він пояснив, що його спонукало ніщо інше, як імпульс, "мені просто подобалася хімічна структура речовини".

Саме в процесі очищення Гофманну здалося, що частина речовини випадково потрапила в його організм.

Охоплений дивним відчуттям неспокою і запаморочення, він припинив роботу і поїхав додому, переживши перший у світі кислотний трип.

"Я лежав, занурившись у стан, який не назвеш неприємним, схожий на сп'яніння, але з надзвичайно збудженою уявою", - писав він.

"Стан снів… У мене був нескінчений потік фантастичних картин із дивними формами і насиченою калейдоскопічною грою кольорів".

Коли його колеги по лабораторії не змогли якось це пояснити, він вирішив тепер вже свідомо прийняти дозу ЛСД-25, щоби постежити за наслідками уважніше. Гофманн не знав, однак, що те, що він вважав невеликою дозою (250 мкг), було насправді досить багато.

ЛСД захоплює світ

Після закінчення Другої світової війни, компанія Sandoz почала випускати нову сполуку для дослідників під торговою маркою Delysid. Протягом двох десятиліть у ЛСД виявили дивовижні терапевтичні властивості від тривоги, депресії та психологічних травм.

За підрахунками Oxford University Press, з 1943-го по 1970 рік ЛСД було присвячено понад 10 000 наукових публікацій - жодну іншу фармакологічну речовину у світі не досліджували так інтенсивно.

У 1950-тих роках в Америці під час "холодної війни" ЦРУ почало експерименти з ЛСД, намагаючись створити зброю, яка б втручалась у мозок людини. Дослідження проводили під кодовою назвою MK-ULTRA.

Спецслужби фінансували дослідження в Університеті Колумбії і Стенфорді, доки не з'ясували, що ефект ЛСД був надто непередбачуваним для того, щоб застосовувати його у контррозвідці.

Саме в цей момент чарівною субстанцією Гофмана захопилися митці, поклавши її в основу "кислотної" контркультури 1960-х років. За тих часів придбати ЛСД можна було законним і досить простим способом.

Наркотик відкрив нові двері сприйняття дійсності для Олдоса Гакслі і гуру контркультури Тімоті Лірі, для таких музичних легенд, як "Бітлз", Джимі Гендрікс і Боб Ділан.

У пісні 1967 року "Дівчина на ім'я Сандоз" гурт The Animals відкрито оспівував ЛСД: "І отже, я зустрів дівчину, яку звали Сандоз, і вона навчила мене багато-багато чого".

У кінематографі темі ЛСД присвячені такі різні стрічки, як "Безтурботний їздець" Денніса Гоппера та анімаційний фільм "Бітлз" "Жовта субмарина".

Втім, популярність наркотику серед американських призовників, які ухилялися від служби у В'єтнамі, а також прихильників контркультури в США і в Європі, уособленням чого став заклик до молоді доктора Тімоті Лірі "включайтесь, налаштовуйтесь і зникайте", спричинила в уряді паніку.

Наприкінці 1960-х США і Британія заборонили застосування ЛСД з рекреаційною метою, а в 1970 році заборону поширили і на дослідження ЛСД, про що свідчив Закон про контрольовані речовини 1970 року в США і Закон про зловживання наркотиками у Великій Британії 1973 року.

Втім, дослідники в усьому світі продовжували вивчати психоделіки, спонукавши новий сплеск інтересу до них на межі нового тисячоліття.

День велосипеда

У часи розквіту ЛСД у 1960-70-ті роки обгортку дози наркотику прикрашала стилізована картинка, на якій Гофман їхав вулицею Базеля на велосипеді.

А в 1985 році професор коледжу штату Іллінойс Томас Б. Робертс запропонував усім прихильникам психоделічної культури, відзначати день, коли Альберт Гофманн, прийнявши ЛСД, вирушив велосипедом додому.

День велосипеда різноманітними заходами щороку святкують і в самому Базелі. Тут проходять концерти психоделічної музики, мистецькі події та наукові конференції, на яких представляють сучасні дослідження психоделічних сполук. І звичайно, цього дня також влаштовують велосипедні тури містом на честь славетної двоколісної подорожі Гофмана в 1943 році.

Доктор соціології Сандра Ланг протягом останніх років на День велосипеда проводить екскурсії Базелем, додаючи яскравих деталей історії тих події.

"Я відтворила маршрут, яким Альберт Гофманн їхав того дня у 1943 році", - розповідає вона.

"Ми починаємо екскурсію біля головних воріт кампусу Новартіс на вулиці Ліхтштрассе 35 - ви можете також зазирнути в кампус і побачити будівлю лабораторії, в якій розпочався експеримент Гофманна.

"Потім їдемо вулицями Луцернеррінг, Васгенрінг і Голештрассе до Ботмінгену, де раніше жив Альберт Гофманн".

На жаль, власне будинок на Обервілерштрассе, де Гофман пережив свій галюциногенний трип, що змінив світ, зруйнований, але сусідній провулок у 2006 році перейменували на честь науковця - Альберт-Гофманн-Райн.

Ланг рекомендує проїхатися маршрутом у вихідний день, коли машин на вулицях менше - за часів Гофмана їх взагалі майже не було через обмеження воєнного часу.

Ідеально доповнить прогулянку відвідування фармацевтичному музею, який оповідає хімічну історію Базеля.

Нові горизонти

У XXI столітті наукові дослідження ЛСД повернулися. Терапевтичний потенціал речовини переважив старі закони, які зжили себе.

Рушійною силою відновлення інтересу до ЛСД стала англійська аристократка, графиня Вемісс і Марч, Аманда Філдінг. Сьогодні її визнають світовою лідеркою у реформі політики щодо наркотиків та координації досліджень психоделіки.

У 1996 році Філдінг заснував Фонд Беклі (спочатку Фонд подальшої свідомості), який розпочав дослідження не лише ЛСД, але і псилоцибіну (виявленого у галюциногенних грибах), МДМА (екстазі) та 5МеО-ДМТ (виявленого в отруті жаби Буфо-альваріус, яка мешкає у північній Мексиці та на півдні США).

Разом з Імперським коледжем Лондона Фонд Беклі розпочав перше в історії дослідження впливу ЛСД на мозок за допомогою МРТ-сканів. "Перші МРТ-зображення людського мозку під дією ЛСД показали, що наркотична речовина допомагає "перезавантажити" мозок, допомагаючи йому подолати неефективні шляхи виходу з кризи", - зазначає Філдінг.

Як зазначає Мультидисциплінарна асоціація психоделічних досліджень, ЛСД та інші психоделіки можуть допомогти з такими різними проблемами, як важка депресія, мігрені, та страх смерті у безнадійно хворих пацієнтів.

Швейцарія є лідером у сучасних дослідженнях ЛСД, які проводять зокрема і в університетській лікарні Базеля. Тут науковець Маттіас Ліхті нещодавно довів ефективність психоделіків при лікуванні тривожного розладу, який супроводжує ПТСР.

Люди завжди приймали речовини, які змінювали їхню свідомість і сприйняття світу, і деякі з них мають серйозні негативні наслідки. У статті 2017 року журнал "Медичні новини сьогодні" привертає увагу до деяких ризиків, пов'язаних із ЛСД.

"Небезпека полягає у непередбачуваності галюциногенних трипів. Властивості препарату є недостатньо вивченими, і люди по-різному реагують на нього. Настрій людини, оточення, рівень стресу, очікування та думки під час прийому ЛСД сильно впливають на наркотичний ефект від нього".

У людей, схильних до психозу, тривожності чи депресії, ЛСД може посилити негативні відчуття. Навіть Альберт Гофман пережив кілька страшних моментів, коли доброзичлива сусідка, яка постукала в двері під час одного з його знаменитих трипів, здалася йому відьмою.

Втім, дедалі більше досліджень ЛСД свідчать, що при прийомі у відповідних умовах, позитивний ефект є набагато сильнішим за ризик "поганого трипу" і негативних наслідків, які можуть статися у деяких людей.

Так само як помірне вживання алкоголю багатьом людям приносить задоволення, а випадки насильства, депресії і залежності є радше винятком.

І в світі, сповненому болю і страху, трансформаційна сила ЛСД здається як ніколи своєчасною.

"ЛСД - це така тонка річ, яку переважно неправильно розуміють", - каже Філдінг.

"У добу, коли психічні захворювання набули рівня епідемії, а екологічна та соціополітична ситуація погіршується, коли духовний вакуум стає дедалі ширшим, нам важливо навчитися краще адаптувати свої думки і поведінку".

Можливо, настав час відкрити своєму розуму нові горизонти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Психоделіка у Луцьку
• Американці зможуть освоїти фах спеціаліста з марихуани
• У Північній Кореї метамфетамін дарують на китайський Новий рік