Хто розбиває вікна у потягах?

Потяг рушає. В купе душно. Усі пасажири до останнього лишалися на вулиці, бо навіть при +35 там усі почувалися комфортніше. До вечора, правда, сонце сяде і стане дещо легше дихати.

Давно не їздила потягом. Дуже давно. Але відтоді нічого не змінилося. Ржаві поручні, які тримають ліжка, кватирки, які вночі не можна було зачинити, бо вночі таки добряче задувало з Дніпра, савдепівська постіль, але чиста-чистенька, що не могло не тішити. І на період пандемії у потязі не можна купити чай.  

Друга ночі. Швидкий, як його озвучували на залізничному вокзалі, потяг неквапливо сунеться по колії. Під монотонний стук усі давно поснули. Раптом дзвінкий і голосний звук будить увесь вагон. На підлогу в тамбурі сиплеться розбите скло. За декілька секунд вискакує перелякана провідниця і кілька напівголих пасажирів. У тамбурі лежить величезний камінь, яким розбили вікно.

–  Жах. Що це взагалі таке? – обурюється жіночка літнього віку.

–  Та то не вперше. Це безпритульні діти отаке роблять, – пояснює всім провідниця і неквапливо йде геть, аби потім повернутися з віником і все прибрати. А вікно заклеїть скотчем, який до ранку всетаки відірве вітер.

Ось так от уміють розважатися безпритульні діти о другій ночі. Добре, що голови у всіх лишилися цілі.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.