Як Луцьк на першотравневий парад ходив у 80-х роках (ВІДЕО, ФОТО)

1 травня вважається Міжнародним днем праці. Його відзначають 143 країни світу, зокрема й Україна. Воно є вихідним днем. Відзначення є елементом пам’яті про події, які відбулися у Чикаго ще у 1886 році. Тоді робітники влаштували протести, вимагаючи 8-годинний робочий день та інші привілеї. Ці мітинги переросли у сутички з поліцією, а згодом до Чикаго приєдналися й інші міста Сполучених Штатів Америки.

Три роки по тому у Парижі під час конгресу Інтернаціоналу ухвалили рішення організувати демонстрації, аби й інші трудівники вимагали 8-годинний робочий день.

У радянські часи цей день набув особливої уваги та пишно відзначався парадами. Не став винятком і Луцьк. Наприклад, відео параду, приуроченого 1 травня, що датоване 1988 роком, виклав на YouTube користувач Rembrandt910. На ньому видно головні вулиці Луцька. Зокрема, вулицю Шопена, Театральний майдан, вулицю Словацького та площу поруч ЦУМа та меморіалу, що заповнені учасниками дійства.

Про те, чому в радянські часи цей день набув такої уваги, “Конкурент” запитав в політолога Тараса Літковця.

“Перше травня було святом №2 в неофіційному мартиролозі рейтингу державних свят Радянського Союзу. Першим, звичайно, було 7 листопада – день захоплення влади більшовиками у 1917 році у легітимного Тимчасового уряду, котре згодом комуністи безпідставно величали "Великою Жовтневою соціалістичною революцією". Ідеологічною основою СРСР був комунізм, котрий базувався на теорії всесвітньої пролетарської революції і встановлення планетарної диктатури пролетаріату. Саме Першотравневе свято в радянські часи (з 1972 року) іменувалось "Днем міжнародної солідарності трудящих" у боротьбі з буржуазією за свої права, а  з 1918 року до 1972 мало назву «День Інтернаціоналу».

Тобто це було базовим, офіційним, показово-демонстративним і саме ідеологічним святом Радянського Союзу. Цього дня щороку з 10:00 з високих кумачевих трибун на центральних площах міст виступали перші секретарі райкомів, міськкомів, обкомів комуністичної партії з доповідями про здобутки боротьби світового пролетаріату в протистоянні із експлуататорами, після чого був двогодинний парад трудових колективів та учнівської молоді з гучними оркестрами, прапорами,  гаслами, транспарантами, квітами, портретами партійних вождів, державних мужів усіх союзних республік і т.д. Після парадів увесь цей демонстративний мотлох "почивав" у запилених підвалах, підсобних приміщеннях, на задвірках складів підприємств та закладів до наступної демонстрації під строгу відповідальність за кількість і якість завгоспів.

Першотравневий парад у всіх містах СРСР був культовим ідеологічним ритуалом, щось на зразок "пролетарської Пасхи". Від 1918 року і до останніх днів СРСР влада намагалася максимально пафосно та навмисно пишно зробити саме першотравневу демонстрацію як апофеоз торжества майбутньої перемоги соціалістичної праці і пролетаріату.

Навмисно і показово до дійства залучали військових, профспілки, ветеранів та художні колективи усіх рівнів. Проте загалом свято було незлобне і, на відміну від іншого культового комуністичного шоу 7 листопада у вічно погану погоду з мокрим снігом, заморозками або дощем, Першотравень був весною – у, як правило, сонячну і теплу погоду з наступним пікніково-дачним вихідним.

Тому на демонстраціях люди голосно і радісно кричали «УРА!», махали портретами кремлівських вождів та транспарантами і отримували ту рідку частину, нехай і мінімальної радості, котрої вони були позбавлені майже впродовж усього року.   

Сьогодні в інтернеті можна знайти безліч фотографій цього дійства і сучасній людині віку 35 мінус все це здасться якоюсь неймовірною фантасмогорією. Але це був вихідний! А з 1928 року вихідним стало і друге травня! Небалуваний відпочинком та частими святами тогочасний радянський народ масово виривався на природу на так звані «майовки», влаштовуючи масові гуляння. Крім цього це було 2 «золотих» дні для  активної праці на дачних та присадибних ділянках. Праця на шести сотих була не зовсім хобі, а вагомим помічником до одвічної радянської продовольчої проблеми. Тобто Першотравень був приємним і корисним вихідним.

Сьогодні свято і вся його комуністична естетика належить минулому, а ці два сонячні дні стали вже традиційним святкуванням, яке безпричинно наповнюється найрізноманітнішими сенсами. А найчастіше – і без жодних сенсів. Цим і пояснюється байдужість простих громадян до походження свята і його політичного значення. Люди вже давно сприймають 1 Травня не як політичне свято, а лише як свято весни. Ідеологічне першотравневе підґрунтя втратило сенс, бо і профспілки, і трудові колективи перестали боротися за свої права. А сонячні весняні вихідні давно стали просто вихідними, приводом виїхати на пікнік, дачну ділянку,

Після краху СРСР свято було перейменовано в День весни та праці, а в Україні був розроблений законопроєкт, який пропонує скасувати ряд застарілих комуністичних свят, котрі втратили свій сенс, або позбавити їх статусу державних, тобто вони будуть звичайними робочими днями. Цікаво, що в ООН цей день ніяк не відзначається, однак святкується в 54 країнах світу, проте в більшості з них ці дні не є вихідними.

На жаль, наші традиційні національні свята комуністи підміняли своїми ідеологічними, що типово для будь-якого тоталітарного режиму. І через десятки років це робило свою чорну справу і приносило гіркі плоди дегуманізації, одурманювання та деградації українців за принципом "какая разница", котрі ми пожинаємо вже 6 років на Донбасі та в Криму. Щоб не зменшувати кількість вихідних днів у святковому календарі наших державних свят, думаю, що було б доцільно зробити святковими вихідними днями, наприклад, 1 грудня – день, коли понад 90 % українських виборців у 1991 році зробили свій остаточний вибір за свободу та незалежність своєї Батьківщини".

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

• Великдень на Волині 20 років тому: старі фотографії
• Рибальські сітки, річка: як виглядав Луцький замок сотню років тому
• Показали, яким був флот на річці Стир (фото)