Карантин: вчимося, працюємо і граємося разом — досвід мам Бі*

Почався другий тиждень карантину. Більшість батьків і дітей вже більш-менш адаптувалися до того, що дім дедалі більше нагадує офіс, конференц-залу, шкільний клас, палац дитячої творчості та навіть спорткомплекс. Але як при нібито налагодженому робочо-навчальному процесі вдома не забути про відпочинок та розваги? Власним досвідом діляться мами Будинку іграшок, що знаходиться на 1 поверсі розважального центру "Промінь".

Світлана Уманець, трейд-маркетологиня. Донька Софія, 4 роки:

Коли почула слово «карантин», жахнулася. Коли усвідомила, що він триватиме три з половиною тижні – по-справжньому розгубилася, адже це такий тривалий період часу! Дитина ще маленька, треба її із кимось залишити, тому почала домовлятися з бабусями. Добре, що компанія одразу ж запропонувала, за потреби, тимчасово перейти на дистанційне виконання обов’язків. Зрештою, за кілька днів ми усі перейшли працювати з офісу додому.

Тепер у нашому розпорядку дня прописано лише те, коли їмо та спимо. Решту часу вільно плануємо впродовж дня, зважаючи на наш настрій. Вдень зазвичай малюємо, складаємо пазли, граємо в ігри для тренування логіки та уваги. Ввечері – просто відпочиваємо та дивимося мультфільми.

Особисто для мене це можливість присвятити той час, який я зазвичай витрачаю на дорогу до роботи та назад, своїй Софії. Ми вже навчилися грати в «Лото» й «Мемо», порозглядали карту світу та навіть познайомилися з абеткою. Попереду ще багато розвивальних ігор і нових відкриттів.

Головне: бережіть себе і своїх діток.

Анастасія Федосова, лідерка команди контент-менеджерів. Донька Варвара, 6 років:

Ще до того, як мені зателефонували із садочка, я мала тривожні передчуття – піддалася хвилям паніки інших батьків в офісі. Проте я доволі швидко отямилася і заспокоїлася, особливо після того як чоловік сказав: «Усе добре, братиму доньку з собою на роботу».

Минулого тижня налагодити хоч якийсь режим не вдавалося: ми усі адаптувалися до нового формату буднів вдома. З понеділка поставили собі за мету виправити це. Почали вчора із читання перед сном, а сьогодні незадовго до сніданку Варя рішуче піднялася і, викрикнувши: «Спорт!» – почала робити зарядку.

Коли у мене онлайн-нарада, донька може впевнено і невідкладно випитувати все, що її цікавить. Колеги уже звикли. Коли немає важливих зустрічей, Варя корисно розважається з татом: вивчають літери та складають із них прості слова за допомогою інтерактивного додатка на смартфоні, іноді грають у морський бій. На мій подив, ця гра їй припала до душі.

Нещодавно у фейсбуці натрапила на серію відео про те, як малювати різних тварин, використовуючи прості геометричні фігури — вечері будемо пробувати. Згодом відкриємо креативний набір для ліплення, який доньці подарували на День народження. Цьогоріч ми вже випускаємося із садочка, тому дедалі активніше розвиваємо дрібну моторику і готуємо ручку для письма.

Зазвичай нам банально бракувало сил на якісь тривалі спільні заняття. Нарешті маємо можливість дочитати «Малий та Карлсон, що живе на даху» Астрід Ліндгрен. Планую влаштувати міні-курс бесід про безпеку вдома та екстрені служби, особисту гігієну та здоров’я — зараз це особливо актуально.

Як говорить Карлсон: «Спокойствие, только спокойствие!». Розцінюйте цей період як можливість відвести на другий план зовнішній світ, аби приділити більше часу та уваги своїм найдорожчим.

Валерія Кармолітова, керівниця відділу цифрового маркетингу. Донька Василіса, 9 років:

Перша думка: «Капець!» Але згодом зрозуміла, що це все-таки не чиясь примха, а вимушений захід через епідемічну ситуацію в країні та світі. Я навпаки була рада, що дітей так невідкладно відправили додому заради їхньої ж безпеки.

Василіса абсолютно спокійно могла залишитися вдома сама. Ми уже відпрацювали з нею систему регулярних дзвінків, аби знати у кого як справи, і хто чим займається. Тепер карантин не лише у дітей в школі, а й у батьків в офісі. Свій час організовуємо просто: в першу половину зосереджено вчимося і працюємо, а ввечері – сімейний час.

Зважаючи на те, що донька вчиться у третьому класі, тож ми повинні регулярно щось писати, розв’язувати й читати. З останнім, до речі, у нас нема жодних проблем – донька дуже любить читати, тому вдома часто з’являються нові книги. Сама я рідко знаходжу час для цього заняття, але Василіса мені здорово допомагає бути в курсі книжкових тенденцій: прочитає щось, а потім мені переказує – і техніку читання покращуємо, і пам’ять тренуємо, і вчимося усно аналізувати прочитане.

Нарешті почали розфарбовувати мою картину за номерами – донька свою вже давно закінчила, тому дуже хотіла навчити мене маленьких хитрощів. Нам обом дуже подобається, навіть задумалися про придбання мольберта і кількох нових наборів. А ще всією сім’єю складаємо літачки з кольорового паперу, розмальовуємо й одночасно запускаємо, щоб подивитися, чий полетить найбільшу відстань.

Плануємо ще, як мінімум, зіграти в «Дженгу», яку ми давно ніяк не можемо розпакувати, та обов’язково подивитися усі фільми про Гаррі Поттера.

Пам’ятате про те, що все буде добре. Мине деякий час, і повернемося на свої місця: хто в школу, хто на роботу. А поки користуйтеся можливістю і проведіть максимум часу разом зі своєю родиною.