Поділитись:

Чи безпечно у селі, або Як дотримуються карантину у віддалених куточках Волині

П'ятниця, 27 березня 2020, 09:00

У віддалених селах нашої Волині про надзвичайну ситуацію, звичайно, чули. Проте життя там не особливо від цього змінилося. Хтось уже посадив ранню картоплю, на підвіконнях чи не у всіх будинках стоять горщики із розсадою перцю та помідорів.

Здавалося б, сюди найважче дістатися «китайській» недузі. Адже й автобус у більшість сіл приїздить максимум двічі на день. Проте є одне «але»: у селах багато заробітчан, які зараз повернулися з-за кордону. І все, як у селі: коронавірус? Ні, не чули. Самоізолюватися в селі тяжко, адже потрібно дізнатися, що там нового в сусіда, побілити хату до Пасхи, позгрібати листя.

Ми поцікавилися, як живуть люди неподалік  Луцька, у Маневицькому та Ратнівсьому районах. 

Ратнівський район: «Село є село»

У віддаленому від райцентру селі Річиця люди ходять без масок. Проте про карантин таки чули. Як розповіла медична сестра амбулаторії Людмила Пікун, у магазинах люди розкупили все: борошно, цукор, крупи. Проте зараз у магазині є абсолютно всі продукти у вільному доступі.

«Село є село. Люди не особливо дотримуються карантину. На вулицях, звичайно, їх дещо поменшало, проте коли стане тепліше, працюватимуть, як мурашки. Зараз у нас на контролі 6 людей, які приїхали з-за кордону. Вони на самоізоляції. Щоранку ми телефонуємо їм, перепитуємо про самопочуття та вони звітують про температуру тіла», – каже медична сестра.

З проханням перевірити на COVID-19 люди не зверталися.

До райцентру – 25 кілометрів. Маршрутки зараз не їздять. Проте амбулаторія забезпечена усіма необхідними ліками. Масок, правда, немає, хоча люди запитують. Маски та антисептики – лише для медпрацівників. І лише один захисний костюм і окуляри на весь медичний персонал.

Працівниця магазину у селі Піски-Річицькі Ольга Нінічук  розповідає, що людей у селі на вулицях стало менше. Коли почули про карантин, полиці магазинів стали порожніми. Досі в магазині немає гороху, рису. Дуже зросла в ціні гречка. Тепер вона вартує 40 гривень за кілограм, а закупівельна ціна риби стала значно вищою за останню продажну. На 3 гривні за кілограм здорожчав і цукор.

Як запевнила Ольга, у село із заробітків повернулося двоє односельчан, проте це не всі, що мали повернутися. Чи дотримуються заробітчани самоізоляції, не знає. Але, каже, що у магазин вони не приходили.

Головний лікар Ратнівської центральної районної лікарні Михайло Бегаль розповів, що у лікарню з підозрою на коронавірус ніхто не звертався, проте там у випадку потреби таки готові прийняти таких пацієнтів.

Маневицький район: в амбулаторії – жодного захисного костюма

У магазинах села Четвертня – повні полиці. Люди уже скупили усе необхідне.

Виконуюча обов’язків завідуючої амбулаторії Лариса Мельник розповідає, що з-за кордону 16 березня повернулися шестеро заробітчан з Італії та Польщі. А нещодавно – ще шість з Німеччини. Усі вони підписали анкети на самоізоляцію. І щоранку медпрацівниця передає дані про їхній стан та температуру тіла.

«На сьогодні амбулаторія забезпечена всім необхідним, окрім парацетамолу і перекису водню. Люди трошки налякані, тому хочуть мати удома все від грипу. Масок немає також. Проте наша односельчанка Ольга Крисько шиє маски удома і безкоштовно роздає людям», – розповідає Лариса Мельник.

В амбулаторії є маски та антисептики лише для медперсоналу. І немає жодного захисного костюму.  

Луцький район: «Люди трохи бережуться»

Стало менше людей і в селі Оздів. Люди працюють. Як розповіла місцева жителька Тетяна Хом’як, у селі дехто вже встиг в теплицях посіяти огірки та редиску. На підвіконнях мають розсади перцю. Люди готуються до посівної.

«У село як привозили хліб та інші продукти, так і привозять. Медпункт працює. Тобто ми ні в чому не обмежені. Єдине це те, що обмежили доїзд до міста. Але для тих, хто живе у селі і має свої продукти харчування, то нема великої необхідності туди їхати. На роботу ніхто ж не ходить. Село живе своїм життям. Тут треба працювати.  Людей на вулицях стало менше, молодь не збирається вечорами, як раніше. Люди трохи бережуться, самі все розуміють. Життя спокійне. Без жаху, як у місті», – розповідає оздівчанка.

***

І справді: у селі таки спокійніше. Не помітно спорожнілих вулиць, не ріже слух незвична тиша міста, не відчуваєш жаху від того, що стоїш у черзі до магазину. Проте вірус шириться. Підступно й швидко він може діститися й села. Тому не варто ігнорувати правил дотримання карантину. Бо життя у кожного – одне. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів