Як кравчиня з Луцька стала першою в Україні дівчиною-відеодіджеєм (інтерв'ю)

9 березня – Всесвітній день діджея.  І тому, що напередодні був Міжнародний жіночий день, ми вирішили поєднати і влаштувати "продовження банкету" - публікуємо дивовижну історію DJ Nastya Arnaby.

Справжнє ім'я нашої сьогоднішньої героїні – Настя Косач. Їй 36 років, з яких 21 рік вона займається діджеїнгом, пише Дарина Коберська для "Йод.Медіа"

Настю знають у Європі – запрошують у клуби та на вечірки VIP-персон. Наприклад, вона грала в Швейцарії на весіллі спадкоємця будинку Chanel. Також Косач працювала режисером монтажу. А недавно запустила свій бренд одягу.

Як же їй вдається поєднувати нічне діджейське життя з особистим і все встигати? 

На вечірки у Луцьку приходив Діма Монатік

– Я почала грати, коли мені було 15, в 1999 році, – розповідає Настя. – Я жила в Луцьку, а там з діджеїнгом все було набагато складніше, ніж у Києві. Плюс не було ще дівчаток-діджейок – там я стала першою.

Розвивалася потихеньку, тому що була ще неповнолітньою. Тусовки до 11 години вечора – рідкість для дітей такого віку, самі розумієте.

У мене в Луцьку був великий будинок, і я постійно там організовувала дуже великі вечірки. Вони були популярні, приходило десь під 100 людей. І одним з гостей був Діма Монатік.

– Як реагували батьки?

– Вони завжди мені давали повну свободу дій.

– Ви самоучка?

– Звісно. Тоді шкіл для діджеїв ще не було, тим паче в Луцьку.

Але був Будинок офіцерів, де відбувалися молодіжні дискотеки й тусовалися всі неформали міста. До речі, там ще грав у якості діджея Саша Положинський з "Тартака".

Зводити музику в ті часи було важко – обладнання дуже давнє: програвач "Вега" та плеєр-жаба, який лежав зверху на поролоновій прокладочці, щоб диск не скакав. Та й диск – це круто. В основному грали на касетах і треба було ще довго перемотувати, щоб знайти потрібну пісню. То був жестяк, звісно. А ще пульт. Ой, тоді це було не тільки важко, а й смішно. Ми просто вмикали пісні одна за одною.

Як сором'язлива кравчиня Київ підкорювала

– Я переїхала до Києва в 21 рік – стало дуже тісно в Луцьку, де на той час я вже вивчилася на перекладачку та кравчиню. Причому на кравчиню мене батьки "засунули". І я вдячна їм, бо тепер розробляю свій бренд одягу – знання знадобилися.

Але я мріяла бути діджейкою. Однак дівчинці з Луцька знайти таку роботу в Києві виявилося вкрай важко. Тому – куди я тільки не намагалася влаштуватися. Спочатку пройшла співбесіду в салон штор, потім була на стажуванні офіціанткою, звідки мене швидко звільнили. Але того ж дня покликали грати в клуб "Саксон" (у нульові – дуже популярний заклад столиці. – Авт.). Це було несподівано, але дуже приємно і значимо.

– Не боялися, що "закидають помідорами"?

– Ой, це "закидають помідорами" переслідує мене все життя. Я завжди хвилююся, боюся. Я ще й сором'язлива. Але коли уявляю кінцевий результат того, за що беруся, оцей адреналін майбутнього кайфу перебиває страх.

Перша в Україні дівчина-скретчер і DVJ

– Після діджеїнгу у мене пішов скретчінг. Це коли виступає група на сцені, а діджей слухає в навушниках і робить, знаєте, таке чікі-чікі-ча на вертушках. Я була першою дівчиною-скретчером в Україні. Купила вертушки і тренувалася вдома.

Ще я перша DVJ в Україні. Цей напрямок, коли ти граєш не просто аудіотрек, а з самого початку робиш візуалізацію на трек, який гратимеш. Це графіка, акценти на звуки. Через це я почала займатися відеомонтажем та анімацією. Було страшно, спочатку кострубато, але ніхто такого не робив.

Тому люди запам'ятовували мене одразу, приймали класно. Коли величезний екран, то неможливо не помітити оригінальності. 

Але сумно те, що в Україні дуже складно гастролювати з цим, бо потрібного обладнання лише декілька комплектів на країну. І його потрібно або везти із собою, або дуже дорого шукати на місці. Тому зрештою – не зрослося. Хоча я і зараз продовжую робити такі кліпчики, по можливості ставимо екран – і запускаємо відео.

Нічне життя vs особисте життя

– Діджеїнг – це робота вихідного дня, тому вона не дуже впливає на особисте життя, насправді. Коли я була трохи меншою, то було з цим важче, бо пограла і "пішла в ніч" далі тусити. Зараз таке бажання виникає набагато рідше. Я приходжу, граю, отримую задоволення, збираю свою валізку – і їду додому спати. 

Найактивніші клубні дні – п'ятниця і субота. Четвер – ще плюс-мінус, а неділя – мертвий день для тусовок. Якщо це якийсь барчик, то я можу почати грати об 11 вечора і закінчити о першій годині ночі, а о другій вже вдома сплю. А якщо закінчую о 4-5 ранку, то прокидаюся не о 9-10 ранку, як зазвичай, а об 11-12. Але це не так сильно впливає. Коли я працювала режисером монтажу на ТБ, у мене було набагато більше безсонних ночей.

Щодо особистого життя, то чоловіка і дітей у мене немає. Часто на роботі підходять знайомитися хлопці, але у мене інші інтереси. Та діджеїнг і нічне життя не заважають моєму особистому життю. Ніколи моя робота жодних проблем не створювала, тому що партнер, зазвичай, розуміє специфіку моєї професії.

У мене, до речі, дуже багато друзів – і хлопців, і дівчат, які теж працюють діджеями, і у них є сім'ї та діти. Усе залежить від людини – ти відіграв і додому, як усі люди, або пити-гуляти.

Діджейські курйози та стриптиз за пультом

– Пам'ятаю одну смішну ситуацію, яка часто повторювалася. У мене в середині 2000-х була дуже коротка стрижка. Після сету я спускалася в залу, і до мене підходили знайомитися дівчата, бо думали, що я хлопець. Коли вони усвідомлювали, що я все ж дівчина, то багато з них червоніли і швидко тікали. Спочатку мене це засмучувало, а потім стало веселити.

Взагалі багато курйозів у нашій роботі відбувається. Передусім, коли стали популярні відкриті діджей-плейси, де у тебе за спиною можуть стояти люди. Звісно, підходять завжди і починають біля мене танцювати. Буває, що чіпляють дріт якийсь – і все вимикається, зникає. Або танцюють і ненароком закривають мені ноутбук – і все глухне. Наприклад, ще можуть у танці вилити мені на пульт напій.

Ще була історія така: я грала в парі зі своєю подругою, і вона запропонувала зробити щось типу шоу. А через те, що ми обидві в минулому танцювали, то вона запропонувала по черзі танцювати, як піджейки. Пошили собі костюми, у мене було щось на кшталт "П'ятого елементу". І ось я роблю під час танцю різкий рух і смужка, яка закриває груди, з'їжджає – і у мене вийшов двосекундний стриптиз.

Але хочу зауважити, що останнім часом вже доволі зрідка лізуть до діджея. Стало набагато спокійніше, тому що люди приходять послухати музику, а не для того, щоб "посмикати" піджейок або ще щось таке.

Скільки заробляє діджей

– Мабуть, у маленькому клубі діджей-початківець за дво-тригодинний сет може заробити 500 гривень. Максимум у нас в Україні діджей може заробити декілька тисяч доларів за виступ.

Як цього навчитися

– Зараз багато шкіл є і приватних занять. Головне – бажання. Насправді, технічні моменти – це не так складно. Складніше правильно підбирати треки та вибудовувати з них хвилю, яка захопить всіх в танець. У якийсь момент потрібно створити напруження, потім трошки розслабити. Якщо у тебе тривалий сет і ти постійно триматимеш народ на піку, то зрештою вони просто втомляться і підуть.

В Україні – все круто, а от Грузія і Польща відстають

– Наша країна в діджеїнгу – на найвищому рівні й ми ніколи не відстаємо.

Я у 2005 році грала в Грузії, там реально відставали. Ми з друзями поставили свіжі хіти – а вони не заходять. Потім дістали торішню теку з музикою, поставили трек – і почали люди трохи ворушитися. А спека вже почалась, коли у хід пішли позаторішні треки.

Не хочу нікого образити, але подібна проблема ще й у Польщі – там взагалі якась "музична катастрофа".

Де послухати DJ Nastya Arnaby

– Ми з моїм другом (Ubik Litvin) влітку влаштовуємо серію дуже класних вечірок на даху в Будинку художника (на Roof Top). Це тусовки на заході сонця, називаємо їх Sunset Vibes, які відбуваються з 6 до 10 вечора.

Зараз я готуюся до 10-річчя існування нашого Roof Top – роблю музично-візуальний контент. Там буде 3D-мапінг, на якому оживають стіни. Думаю, що після цієї закритої вечірки влаштовуватимемо таке на постійній основі. Там суператмосферно, я обожнюю це місце.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Луцький діджей розказав, чим йому не подобається «Бандерштат»
• Історії з вулиць Луцька: Олег ЗАЙ (фото)
• Соліст гурту Rammstein приїхав до Києва (фото, відео)