Відмовляли в усьому: як "нескорена" волинянка створила клуб стрільби з лука
Учасниця АТО, представниця України на Іграх Нескорених Майя Москвич поділилася історією про те, як потрапила в АТО, яким було життя після і як їй вдалося створити клуб стрільби з лука.
Про це вона розповіла Українській правді.Життя.
"В АТО я пішла доброволкою. У бойовий підрозділ потрапила лише в серпні 2014-го, бо спочатку мене, дівчину, в підрозділ брати не хотіли. У вересні поїхала на першу ротацію в Дебальцеве, де мене оформили як діловода і лише через кілька місяців перевели на посаду стрільця. Спочатку служила в складі батальйону імені генерала Кульчицького, у 2015 році приєдналася до підрозділу "Гарпун", а в 2016-му – до "Миротворця". Усього в мене було шість ротацій. Звільнилася зі служби в 2017-му", – зазначила вона.
У перші роки війни дівчині потрапити на фронт на бойову посаду було майже неможливо, особливо в офіційне формування. Але Майя була дуже наполеглива.
"Після звільнення теж була історія: довго не могла оформити військовий квиток, бо у військкоматі просто не знали, що зі мною робити: дівчат стрільцями у 2014-му ще не ставили. Оця цілеспрямованість, "твердолобість", як я її називаю, у мене сформувалася ще задовго до подій на Сході. Радію, що ця риса залишилася зі мною і після повернення. Саме вона допомогла мені відкрити стрілецький клуб. Бо коли тільки почала ним займатися, одразу зіткнулася з відмовами. Одна, друга, третя, десята… Відмови в усьому. Навіть не знаю, скільки людей мені відмовило на початку, коли я шукала приміщення, говорила про ідею створення клубу, зверталася з проханням придбати лук. Тоді можна було б сказати: "Усі погані. Я намагалася, нічого не вийшло". Але я не звертала на це уваги", – пояснила вона.
Вона знайшла тих, хто підтримав, як зміг, і почала з малого.
"Мій побратим із батальйону Кульчицького Павло Скшетуський подарував свій лук, яким він стріляв на відборі до "Ігор нескорених", а посольство Австралії в Україні подарувало ще два. Я поставила щити на вулиці, де мені це дозволили зробити. На зиму вже знайшла приміщення. А людей, які казали мені, що ідея марна і довго клуб не протримається, я навіть не слухала", – розповіла Майя.
Мінівідкриття тоді ще секції з стрільби відбулося 10 липня 2019 року.
"Я поставила "прапор" і сказала: "Приходьте до мене, буду вчити стріляти". Початкова ідея полягала в тому, щоб просто створити місце, куди ветерани могли б приходити та готуватися до "Ігор нескорених". Але підійшли цивільні, спитали, чи можуть теж тренуватися, і я, звісно ж, дозволила. Спочатку нас було лише п’ятеро, двоє з яких – ветерани. Потім з’явився Максим, тепер уже мій напарник у цій справі. На своє перше тренування він приніс власний лук – "подарунок для секції". Потім почали приходити діти, їх теж цікавили тренування", – зазначила вона.
Зрештою маленька ідея вилилася у створення федерації зі стрільби з лука в Луцьку.
"Із часом до нас приєднався пан Олег, кандидат у майстри спорту зі стрільби з лука, він допомагає мені проводити тренування. Олег – людина з руками, він дуже багато зробив: налагодив світло, зробив обладнання, зараз щити ладнає. Також ми виграли проєкт у луцькому конкурсі "Бюджет участі" й найближчим часом докупимо луки для початківців: п’ять дитячих і п’ять дорослих. Готуємо ребрендинг. Виходить більше, ніж я хотіла, і я сама б я цього не змогла зробити. Це все наші спільні зусилля. Зараз у нас тренуються 16 чудових людей, є 2 співтренера. До речі, один з ветеранів, який у нас тренувався, – Павло Ковальський. Він потрапив до складу національної збірної "Ігор нескорених", і ми цим дуже тішимося. Серед наших учнів – дорослі, діти, ветерани, люди з інвалідністю. Нам вдалося створити таке середовище, де всі почуваються своїми, вільно тренуються та спілкуються. Сподіваємося, що будемо зростати й надалі. Зараз шукаємо кошти, щоб залучити ще одного професійного тренера та відкрити літній майданчик на довгу дистанцію", – зазначила Майя Москвич.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: