«Я одягла балаклаву і робила того дня все що хотіла», - волинська революціонерка поділилася спогадами

Волинянка Майя Москвич, яка є ветераном війни на сході України та учасницею Революції Гідності 2013-2014 років поділилася спогадами про події 18 лютого 2014 року у себе на сторінці.  

Якраз перед цією датою проти неї розпочали кримінальну справу і 18 лютого мали обирати запобіжний захід, однак суд перенесли, а вона поїхала до Києва. Далі текст спогадів подаємо без змін:

«Будучи під арештом в Луцьку я тоді пропустила всі двіжухи і просто мріяла хоч трохи відчути справжній дух революції... і я відчула його сповна... Я одягла балаклаву і робила того дня все що хотіла. Точніш не так. Робила не те що мені треба будо робити, що зобов’язував мене робити мій статус, посада, що хтось вирішив що я повинна це зробити, чи бо так буде краще, чи так тебе для чогось чи комусь, чи тому що був наказ ... я можливо вперше робила те що дійсно хотіла робити ... навіть якщо ці хотіння були дивні, нелогічні і апсолютно дурнуваті ...
Ніхто не бачив мого обличчя, не знав моє імя і я просто була собою... і це відчуття наче вірус почало проникати в усі клітини моєї суті і вже за кілька днів я почну задавати собі найважливіше питання «а чого я насправді хочу?». Здаєються не мала тоді відповіді бо так довго робила щось для інших що вже й не знала де в усій моїй діяльності власне я сама... і це було страшно... а далі було те що було, війна, пошуки, спрооби, помилки, експеременти і спроби зрозуміти в чому ж таки сенс боротьби, волі та й взагалі...

І все це власне привело мене до цього місця це я зараз. І ось я вже без балаклави просто робою те що мені насправді хочеться робити... і не роблю того, що не хочу робити) навіть якщо це недоречно, неправильно, безперспективно чи піде мені в мінус, чи ще щось там... Принаймні намагаюся час від часу чекінити все що я роблю на відповідність цьому новому принципу )

А все почалося саме 18 лютого 2014, продовжилось 18 лютого 18 року і триває досі. Я називаю цей день - Мій власний День Волі. І хочу пам’ятати його, щоб не забувати що я маю гідність, що я сильна і маю сміливість! Що я виборола свою волю в боротьбі і не смію її нікому віддавати! Що мені вистачить снаги і дурі зробити все що я насправді хочу і що ісують ідеальні напарники, які на якусь мою дурнувату ідею скажуть не традиційне «не йти там не беспечно, не лізь туди, не роби то», а «ок. але я піду попереду», або «пішли, я прикрию..»

З Днем Волі мене! Цього разу най на все буде воля Божа! А я вчитимусь новому)
 Will till win!

• Революція триває досі: волиняни згадують Євромайдан
• Поблизу могили Василя Мойсея в Луцьку посадили калину (відео)
• «Провокатор» із Майдану: «З моральної точки зору ми були праві, але на той час це був кримінал. Весь Майдан був кримінал»