«Ооо, шо в нас в Луцьку робиться», або Про що розповідають місцеві таксисти

Луцькі таксисти – це джерело інформації. Їдеш в машині і такі балакучі трапляються. Говорять про погоду, зміни клімату, оленів-пішоходів, крісла для дітей в авто, ну і, звісно, про своїх клієнтів.

Таксисти знають про все на світі і бачать усе на світі. Це ото знаєте, як у перукарні чи на манікюрі. Де майстрині переповідають історії  попередніх клієнтів тим, що прийшли зараз. Ну, а що робити 2 -3 години. Ще й жінкам.

А історії лучан цікаві. Проте вражає, з якою легкістю їх переповідає таксист незнайомим людям. Звичайно, в цих історіях не звучать ні прізвища, ні імена. Проте часом достатньо однієї, здавалося б, неважливої подробиці, аби скласти якусь картинку і здогадатися, про кого тут йдеться.  Ну, за збігом обставин.

– Що з погодою трапилося – невідомо. Раніше, пам’ятаю, такі зими були. І, ви знаєте, діти не так хворіли. Я по своїх дітях бачу. І то мусять хворіти постійно, поки не переростуть отого всього, – розповідає таксист, якому років 40 на вигляд..

– Ооо, що в нас в Луцьку робиться! – до слова каже сивочолий таксист. Їхати нам з ним 15 кілометрів,  то ж часу на розмов більше, ніж достатньо. Розповідає,що у місті багато чоловіків-повій. Одного разу підвозив старшу жінку, яка замовила собі хлопця. Так вона, не соромлячись, розповідала комусь про це по телефону просто у салоні автомобіля.

Є категорія таксистів, які люблять розповідати анекдоти. Можливо, я не умію їх слухати, а, можливо, у мене щось не так з почуттям гумору, але той дотепник, який підвозив мене на роботу, вирішив, що я сумна зранку. Тому, дякую йому, вирішив мені підняти настрій. 

Якось один таксист скаржився на те, що часто клієнт і диспетчер служби не домовляться і тому виходить плутанина в адресі, часто їм доводиться возити п’яних по місту, які самі толком не знають, де вони живуть. А часто – вони самі слухачі: клієнтів доводиться навіть заспокоювати та втішати.

Але що  гріха таїти: є таксисти, з яких і слова не витягнеш. 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.