Поділитись:

Спочатку мав бути цирк: як у Луцьку проєктували «Варшавку»

П'ятниця, 13 грудня 2019, 04:21

Цирк у Луцьку? На місці  магазина «Ювант» спочатку проєктували стаціонарну будівлю цирку. У проєкті району Завокзального ринку передбачені підземні переходи.

Про це йдеться у матеріалі Сергія Єфімова для видання "Хроніки Любарта".

Автор проекту ринку архітектор Святослав Сухоставець згадує…

13 жовтня 1959 рішенням Луцького міськвиконкому невдовзі після побудови нового пасажирського вокзалу було затверджено проєкт Завокзального району, що мав бути розташований на частині території колишнього села Теремно.

 Ще раніше, відповідно до рішення луцького міськвиконкому від 12 червня 1959 року смуга міста Луцька поширилася на деякі населені пункти Волинської області, зокрема села Малий Омеляник, Кічкарівку, Черчиці, Гнідаву, Вишків та Вересневу селищну Раду. Цим же рішенням Теремнівська сільська рада була підпорядкована Луцькій міській раді.

Завокзальний район став першим житловим масивом у північній частині міста. У 1987 році район отримав назву Жовтневий. Також його називали 33-ій мікрорайон.

Він займав площу 45 гектарів. Будівництво мікрорайону мало для міста велике значення не тільки як початок нового етапу його розвитку, але як приклад якісного нового підходу до забудови, що характеризується цілісністю і незвичним планувальним прийомом. У проєкті з’явилися шестикутні двори. Було застосовано трибічну (трипроменеву) індивідуальну блок-секцію з проїздом і вбудованими приміщеннями різних служб на першому поверсі. Автор проєкту цього ноу-хау – луцький архітектор Василь Маловиця.

У районі велося активне будівництво. 1980 року з'явилася перша школа у районі 33-го мікрорайону – середня школа N10, яка отримала нове приміщення на вулиці Ветеранів, 5 ( до цього знаходилася поруч з сучасною гімназією 18, що на проспекті Відродження).

Період 1983–1991 років для Луцька характерний тим, що протягом 8 років у місті з'явилися 7 нових середніх шкіл, з номерами від 19 до 25 включно. Три з них побудували у 33-му мікрорайоні.

1 вересня 1983 відчинила двері школа N19 ( поруч з 10-ою, на Ветеранів, 5а). 1986-го на новоствореній вулиці, яка мала робочу назву Архітектурна, з'явилася школа N 21. Наступного, 1987 року, цю вулицю назвали на честь видатного українського математика Михайла Кравчука, чиє ім'я носить тепер гімназія N 21. У рік проголошення незалежності України, 1 вересня 1991 року, неподалік від 21-ої школи відчинила двері школа N 25, що на вулиці Федорова, 7.

Вже за незалежної України, 1993 року, неподалік Завокзального ринку, на вулиці Кравчука,30, розпочала працю 26-та школа.

До того, як побудували Завокзальний ринок, до кінця 1970-х років на цьому місці знаходився танкодром.

 Про те, як у середині 1980-х створювали Завокзальний ринок, розповідає автор проекту ринку архітектор Святослав Васильович Сухоставець.

У середині 1980-х років у Луцьку виконали роботи з покращення інфраструктури міста: проклали колектор з насосними станціями, у Липлянах побудували станцію очищення води, побудовали станції другого підйому технічної води до картонно- руберойдового та підшипникових заводів, проклали газопроводи високого та середнього типів до котельних підшипникового заводу і меланжевої фабрики, побудували великі трансформаторні підстанції «Південна» і «Північна». Річковий флот забезпечував місто відмінним піском з Чубенського кар'єру. Кульчинський силікатний завод виробляв для будівельників відмінну білу цеглу високих марок. Було збудовано транспортні естакади над залізницею по вулицям Артема ( з 1992 року – проспект Перемоги) та Енгельса ( тепер Рівненська). Запроектували естакаду над залізницею по вулиці 50 років СРСР ( тепер Дубнівська). Здійснювалися добудови педагогічного училища ( тепер педагогічний коледж) та торгово-економічного технікуму. Згодом корпус побудованого тоді педучилища по вулиці Львівській передали індустріальному інституту. Коштів було багато.

Тоді головний архітектор Луцька Василь Дузь-Крятченко запропонував старий ринок біля замку на нову територію – колишній танковий полігон за залізничним вокзалом. Зарівняти рови, окопи, знести захисний вал з металевими щитами-мішенями та швидко побудувати нову типову автостанцію. Вона самотньо стояла посеред чистого поля і до неї по стежкам та залізничним рейкам збігалися пасажири.

Тоді постало питання: хто буде проектувати? « Діпромісто», яке очолював тоді Олександр Симакович, було завантажено проектною роботою на декілька років. «Агропроект» , керівником якого був Олександр Шевчук, забезпечував проектами не тільки Волинську область. «Гіпроспецавтотранс», за словами його директора В. Павловського, «видавав проектної документації для всього Радянського Союзу на 60 тонн паперу. З 22 проектних організацій Луцька ніхто не хотів проектувати центральний ринок на новому місці.

На місці Там-Таму був аеропорт. А за дорогою ще нічого немаНа місці Там-Таму був аеропорт. А за дорогою ще нічого нема

Тоді Волинське управління торгівлі передало своє проектне бюро до Науково-дослідного проектного інституту торгівлі у Києві ( Волинська філія інституту). Я подав заяву на роботу до нього, з'їздив до Києва на затвердження до завідувача архітектурно-будівельного сектору.

Тоді начальником Волинського філії цього проектного інституту призначили архітектора Павла Шостакевича. До Одеси на вибір типового проекту їздили голова Луцького міськвиконкому І.Фурів, начальник комунального господарства Луцька В.Шиндерук та П.Шостакевич. Вони привезли біля одного кубічного метра креслень, кошторисів та пояснюючих записок. Напевно, цей проект був прив'язаний ще у одному місті. У проекті було передбачено ресторан, кафе, готель, адміністративні приміщення, підземна вантажна платформа, громадські туалети, торгові зали, пандуси, холодильні камери. Для прив'язки проекту запросили архітекторів М.Удота, В.Дробітка, Ю.Лінниченка. Усі вони відмовилися.

Мені як керівнику сектору начальство доручило прив'язувати проект типового ринку. Я звернувся за консультацією до Дузь- Крятченка, який зауважив, що торгова площа дуже мала і не вмістить усіх працівників старого ринку. Він порадив мені проектувати без змін у будівельній частині та зробити додаткові площі ззовні будівлі, маскуючи їх під зелені зони, стоянки автомобілів, павільйони.

Поспіхом (я у цьому участі не приймав) видали координати прив'язки ринку, «посадили» його на водопровід до автовокзалу та ударними темпами зібрали його з бетонних блоків. Орієнтацію будівлі поміняти було неможливо. Нашому сектору прийшлося змінювати генплани, креслення фасадів, інженерні мережі, проектувати нові вулиці ( наприклад, початок вулиці Кравчука), збільшувати територію автостанції (потім на цю ділянку «вліз» начальник Управління капітального будівництва зі своїм храмом) та частково вулицю Конякіна.

Ми закладали у розвиток ринку великі автостоянки та під'їзди з чотирьох боків, підземний перехід від вокзалу до ринку та автостанції з біжучою стежкою, стоянку автомобілів у чотири поверхи з ремонтною базою (тепер там магазин «Варшавський , у кільцях розв'язки – мийку автомобілів (тепер там заправка). А на місці «Юванта» закладалася стаціонарна будівля цирку.

Напроти будівлі автовокзалу планувалося зробити зупинки громадського транспорту з накритими платформами від негоди, крита платформа приміського вокзалу з підземними переходами до ринку, автовокзалу та центрального вокзалу.

Згодом головну частину проекту я погодив з головним архітектором та начальником комунального господарства Луцька. Проект пішов до будівельників, які швидко закінчили будівництво ринку. Спочатку до нього ніхто не йшов. Торговці зі старого ринку його бойкотували. Але тут почалася перебудова, поляки автобусами заїхали на новий ринок, та розмахуючи різнокольоровими шматами запрошували покупців. Народ побіг з усіх сторін до Варшавського, як його стали називати, ринку. Через навколишні пусті площі з'явилося безліч стежок до ринку. Усім вистачало місця. Згодом «кіосковий» період, коли кіоски з центральних вулиць міста почали переносити на вільні майданчики ринку.

Тепер можна було б виправити ситуацію у цивілізоване русло: скоригувати аерацію (від грецького αηρ ( повітря) – провітрювання, збагачення повітрям) та інсоляцію (притік сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1 см ²) за одиницю часу (1 хв) об'єкту). Можна також було б стилізувати ринок під торговий центр: над усім ринком виконати кристал прозорого даху ( метал і полікарбонат), збільшити кількість туалетів, медпунктів, стоянок автомобілів у два поверхи, критих зупинок таксі, маршруток, автобусів і тролейбусів, зелені зони, на антресолях – зони відпочинку, кафе. Тобто, виконати все те, що відсутнє у торгово-розважальних центрах: показ мод, витворів аматорів-ковалів, творів художників тощо.

 Для цього треба повністю поміняти технологію та обладнання ринку. При цьому задіяти градирні (споруди у вигляді башт для охолодження води атмосферним повітрям). Фасади будівель слід обшити утеплювачем та фасадним метилом. Тоді комплекс мав би вигляд будівлі-працівника.

На мій погляд, мій задум на 60% впроваджений у життя. Багато з того, що у наш час побудовано поряд з Завокзальним ринком, вимагає підвищити поверховість об'єктів, покращити умови праці людей. Тепер у молодих проектантів стільки можливостей і вибору матеріалів, і фантастичних проектів з вертикальними фонтанами ( вода тече вгору), вертикальне озеленення, фантастичне освітлення, ліфти, біжучі стежинки, голографії, реклама та інші речі».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
14 серпня 2020
17:30
11:55