Поділитись:

Батьківські збори, які тривають тиждень, або Як луцька школа ламає стереотипи

Четвер, 07 листопада 2019, 20:00

Платоспроможні батьки, загальна інформація про роботу школи, класу – ось це чи не найголовніші так звані складові будь-яких батьківських зборів в усіх школах України. І скільки б не нарікали на ті батьківські комітети та неефективність отаких зборів – на практиці нічого не змінюється. Тому багато батьків просто ігнорують такі заходи, мотивуючи це тим, що нічого нового на них вони не почують.

Із запровадженням нової української школи вчителі почали практикувати індивідуальні батьківські збори. Проте такий формат тільки-но впроваджується.

У луцькій школі №22 ще 20 років тому зламали стереотип неважливості та стандартів батьківських зборів. Адже у багатьох класах вони уже два десятки років проходять індивідуально: класний керівник або вчитель-предметник зустрічається з кожною дитиною та її батьками окремо. Як це відбувається, чому це потрібно і який від цього результат, «Конкуренту» розповіли вчителі та директор школи Лариса Кучер.

Лариса Кучер><span class=Лариса Кучер

Три формати батьківських зборів

Не у всіх класах проходять такі збори, адже вони вимагають довготривалої підготовки. Але у школі є вчителі, які все ж таки продовжують так звану традицію. 

Ідея запровадити саме індивідуальні збори виникла у Лариси Кучер, коли вона була класним керівником і побачила, що загальні збори не дають очікуваних результатів.

«На загальних ми не можемо говорити щось конкретно про дитину. Це є непедагогічно і неетично. Не можна ж сказати про одну дитину, що у неї є задатки, а в іншої цих задатків немає. Є і певні проблеми у дітей, про які не скажеш на загал. Але батькам все одно сказати треба. Так і виникла ідея зустрічатися з кожною сім’єю індивідуально», – розповідає Лариса Кучер.

На той час у класного керівника був спеціальний зошит, куди вона збирала інформацію про кожного учня з її класу, спілкуючись з кожним учителем, який проводив уроки у класі. Із цим зошитом і йшла на зустріч із батьками. Також Лариса Кучер роздавала кожному учителеві листок з ім’ям та прізвищем дитини, куди просила написати три речення про цю дитину. Листки вчителька віддавала батькам.

Індивідуальні батьківські збори також проходили у форматі зустрічі батьків з учителями-предметниками уже без участі класного керівника. Зустрічі проходили за графіком, який вивішувався у школі.

Також у школі практикувалися збори з групами батьків. Наприклад, запрошували чотири родини, у яких діти мають приблизно однакові проблеми у навчанні. Такі мінізбори також давали свій результат.  

Директор школи каже, що у класах часто проводять родинні свята, що є також так званим індивідуальним спілкуванням з батьками та учнями.

«Дивлячись, що вкладати у поняття батьківських зборів. Це як анахронізм певною мірою. Ми також називаємо це батьківські посиденьки, спілкування, у початкових класах кажуть шептанки», – розповідає Лариса Кучер.

Батьківські збори, які тривають тиждень

«На зборах ми обговорюємо, наприклад, чому у дитини були хороші оцінки, а от чому з конкретного предмету щось пішло не так. Я разом з батьками питала в дитини, чому не йде предмет: чи це не знаходиться спільна мова з вчителем, чи для дитини незрозуміле пояснення предмета. Ми питали, як дитині допомогти. І в таких ситуаціях розкривалося дуже багато питань і проблем. Я тоді знала кожну сім'ю. Тоді було видно, які стосунки між батьками і дитиною. Бувало, що дитина і при мені грубила батькам. Всяке було. Але потім все йшло на позитив. Я це кажу з упевненістю через те, що це випускники, які 15 років тому закінчили школу. Але ми досі спілкуємося. Їхні батьки також і донині пам’ятають ті збори», –пригадує Лариса Кучер.

Найважливіше, що дають такі зустрічі, – це те, що діти усвідомлюють, що вони цікаві як особистості. Що про них пам’ятають, дбають і намагаються усіляко допомоги. Зі слів директора, це завжди давало позитивний результат. Таке спілкування з батьками і дітьми робить їх помічниками і союзниками учителя.

Заступник директора з виховної роботи Алла Тимчук розповідає, що в молодших класах є така проблем, як втручання у виховання бабусь і дідусів. Тому на такі мінізбори часто запрошують і їх.

Алла Тимчук><span class=Алла Тимчук

«Для бабусі внук чи внучка – це щось таке величне і цінне, яке вони оберігають і все готові робити за них. Але ж дітей також потрібно привчати до роботи, тому що в школі дитині потрібно уміти прибрати за собою робоче місце, скласти усі речі в портфель, іграшки прибрати. Якщо удома це за дитину роблять бабусі, то у школі їй важко уже з цим справитися», – висловлює думку вчителька.

Вона також уже шість років проводить індивідуальні батьківські збори. Зазначає, що на загальних, коли говориш про дитину, то кожен з батьків думає, що йдеться не про їхню дитину. А от на зустрічах інколи батьки починають розуміти, що їхні син чи донька не такі вже й «золоті», або ж навпаки дивуються, що вони у школі старанні. Каже, що часто діти більше відкриваються вчителеві, ніж батькам. Інколи до розмови долучається психолог.

2-Г клас><span class=2-Г клас

2-Г клас><span class=2-Г клас

Оцінки в іменному конверті

У школі вчителі готуються не тільки до індивідуальних зборів. Наприклад, класний керівник 8-Г класу Тетяна Парадовська досить оригінально підійшла до запрошення батьків на загальні збори. Інколи запрошення вчителька передає у конвертах або вклеює в щоденники. На самих зборах вона вручає іменні конверти, у яких кладе оцінки учня і лист-звернення до батьків, у якому йдеться про те, що оцінки дитини – це лише оцінки, а дитину потрібно любити такою, як вона є.

Тетяна Парадовська><span class=Тетяна Парадовська

«Я хочу показати батькам, що я точно їм не ворог, я соратник їхній, товариш, помічник – і для них, і для дітей. Я налаштовую батьків, що вони, коли йдуть на ці збори, то йдуть справді за якоюсь такою належною порадою. Завжди кажу про те, щоб ніколи не вимагали у дитини більше, ніж вона може. Я спеціально кладу оцінки у конверт, аби не бачили батьки оцінок чужих дітей. Конверти я прошу відкривати вдома. Спочатку подивитися оцінки, а потім читати лист. Оцінка – це те, що завжди можна виправити. Не все впирається в оцінки, у вас є дитина і вона хороша, розумна, добра, не все їй там вдається, але оцінку можна завжди перездати, можна виправити – і це не кінець світу. Але є різні батьки, для когось 9 балів – це велика трагедія. Але сьогодні – 9, а завтра може бути і 12 балів», – каже вчителька.

Про батьків, які ставлять високу планку у навчанні

На індивідуальних зборах інколи обговорюються далеко не найприємніші моменти. Усе потрібно донести так, щоб інформацію правильно сприйняли батьки. І найголовніше  – не відбити у дитини бажання ходити у школу.

«Я показувала журнал, що ці оцінки – це результат зусиль дитини. Велика проблема у тому, що деякі батьки ставлять дуже високу планку у навчанні, тому вимоги до дитини надто високі. Й інколи син чи донька не можуть відповідати тим очікуванням батьків. Дитина навчається з огляду на свої можливості. Ми це говоримо батькам. Та все ж часто вони кажуть: «Я була відмінницею, батько – відмінник, а це що таке?» І починають згадувати всіх своїх родичів, які погано вчилися. Але насправді, якщо дитина не хоче вчитися, потрібно визначити причину, чому так. І на загальних зборах цього не скажеш. Якщо не сказати – то проблема так і лишиться проблемою. Формально можна було провести збори і поставити галочку, що вони проведені, але результату не було б», – вважає Лариса Кучер.

Тетяна Парадовська каже, часто батьки дивуються, чому дитина у молодших класах була відмінницею, а в старших раптом почала гірше вчитися. Пояснює, що все тому, що збільшується навантаження і, відповідно, дитині важко. Наголошує, що не слід забувати, що дитина все одно старається. Але у старших класах зникає підтримка батьків і зменшується контроль з їхнього боку.

Тетяна Парадовська на уроках та й навіть удома застосовує досвід, отриманий на тренінгу у Харкові.

«Заміть того, аби сказати дитині «так не роби», «так не можна», «ти не права», я питаю: «Тобі потрібна моя порада?» Дитина зазвичай відповідає, що впорається сама. Я йду, не наполягаю, але я знаю, що якщо не сьогодні, то завтра вона знову ж таки повернеться до цієї теми, але тоді вже вона сама попросить у мене допомоги. Коли я чую, що у класі діти щось обговорюють, застосовую ту ж тактику: питаю, чи потрібна моя порада. З поваги до мене діти погоджуються вислухати. Я висловлюю свою думку, але завжди наголошую, що вони можуть зі мною не погодитися і зробити так, як вони вважають за належне. Я намагаюся говорити з ними, як з дорослими. Нехай вони ще не зовсім сформовані дорослі, але і батькам кажу, що вони повинні сприймати їх так. Інколи потрібно пережити, змовчати, дати задній хід, але через рік ви отримаєте цілком свідому дорослу людину. І зараз від того, як ви себе будете поводити у цей період, залежить, яку саме дорослу дитину ви отримаєте», – каже вчителька.

8-Г клас><span class=8-Г клас

8-Г клас><span class=8-Г клас

Директор школи говорить і про те, що на успішність дитини може впливати атмосфера у класі, а також тиск з боку вчителя. Наголошує, що кожен вчитель зі своїм типом темпераменту, зі своїм стилем. В одного – авторитарний, в другого – демократичний, у третього – ліберальний. Якщо у класного керівника авторитарний стиль, то діти бачать, що щоб вони не говорили і не казали, класний керівник зробить усе так, як йому потрібно. 

Не вирішувати свої стосунки при дітях

Вчителі стверджують, що на успішність дитини також впливає атмосфера у сім’ї.

Тетяна Парадовька завжди помічає, якщо з дитиною щось не так.

«Буває, сьогодні це зовсім не та дитина, яка приходила до школи вчора. Не той настрій. Потім телефонуєш батькам і дізнаєшся, що там удома проблеми між батьками. І все це відбивається на дитині», –  розповідає вчителька.

Коли діти дорослішають, батьки починають втрачати з ними контакт, упевнена Лариса Кучер.

«Я завжди дивуюся: де діваються ті батьки у середніх класах, які у молодших водили дітей до школи за руку? Діти ростуть, у них з’являються свої інтереси, захоплення, і батьки, які не цікавляться цим, втрачають контакт, і тут можуть початися певні проблеми», –  вважає директор школи.

***

А як проходять збори у вашій школі? Чи приносять загальні збори результат? Своїми думками діліться з нами у коментарях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

 

 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 січня 2023
29 червня 2022
10 лютого 2022
22 вересня 2021
18 вересня 2021
09 серпня 2021
03 квітня 2021
27 листопада 2020
15 серпня 2020
12 лютого 2020