Куди їздять бабусі у переповнених тролейбусах

Уже набридло слухати, як у луцьких маршрутках  і тролейбусах люди нарікають на те, що громадський транспорт переповнений через те, що у ньому повно пільговиків. Особливо у тролейбусах.

Тільки чути: «понапихалося їх повно», «і куди вони їдуть?», « і чого їм удома не сидиться?».

Люди, у мене питання: а вам яке діло до того, куди вони їдуть? Скажіть: вони у вас питають, куди їдете ви? Ви не думали, що, можливо, їм би теж дихалося у транспорті вільніше, якби не ви (ми)? Так от, якщо вони так думають, то вголос вони вам цього не кажуть. Думаю, їм просто не дозволяє їхнє виховання. А нам з нашим вихованням можна усе. Навіть вирішувати за чужих людей: їхати їм чи ні, сидіти удома чи вийти на вулицю. Причин виїхати з дому маса навіть у пенсіонерів. Вони також хворіють, у них також закінчуються продукти, вони їздять в гості. 

Дуже мудра людина, з якою мені пощастило досить довгий час працювати, сказала колись, що пенсія – це незвичайний відрізок життя. І людина на пенсії ніби від того життя уже відірвана.

Дідусі й бабусі – такі ж люди. Просто…дідусі й бабусі. Їм також потрібно жити далі, рухатися. І оці прогулянки на то й же ринок за продуктами – то, можливо, єдиний вихід у так званий світ. Чому вони часто намагаються поговорити з нами у маршрутках і  тролейбусах? Тому що часто ці люди самотні. Десь там живуть їхні діти і внуки, які раз на три місяці їх відвідують. А пенсіонерам також хочеться живого спілкування.

Зрозумійте: ми не вправі вирішувати і сердитися на те, що вони користуються громадським  транспортом. Нас не повинно дратувати, що їздять вони багато, часто, довго, бо це безкоштовно. Це ж добре, що хоч цим може забезпечити їх держава.

Подивіться на цих самотніх людей по-іншому. Подивіться у їхні очі із вицвілим поглядом. Там минає життя, там часто смуток і біль, там самотність, розпач.

...Ви і досі вважаєте, що маєте моральне право засуджувати їх?

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.