Поділитись:

Усі – в смартфонах, – вчитель з півстолітнім стажем про сучасних луцьких учнів

Неділя, 06 жовтня 2019, 20:00

Бути учителем – це уміти передати свої знання не одній сотні дітей. Хороший педагог – це наставник, порадник, який розрадить, підтримає і виховає у дитині особистість. Саме таким є вчитель ЛНВК ЗОШ I-III ступенів №22-ліцей Василь Ольхович, який навчає дітей уже понад пів століття. Він – заслужений працівник та відмінник освіти України.

– Василю Олексійовичу, це була мрія дитинства – стати учителем фізики?

–  Так, насправді я з дитинства мріяв про професію педагога. Але у планах було вступати на факультет англійської мови. Любов до фізики привив мені мій старший брат Євген Ольхович. Він викладав фізику  у моєму класі. Я так і пішов по його стопах, вирішив вступати на фізико-математичний факультет у Луцький педінститут імені Лесі Українки. Навчався з 1964 по 1968 рік. Складав держекзамени і паралельно був призначений у школу № 15 вчителем фізики і астрономії, де також працював і мій брат. Вчителем я пропрацював 17 років, з них 5 – очолював заклад. Далі мені запропонували піти завучем у школу № 10, де я пробув маже 2 роки, і мене повернули у 15-у школу директором. Далі мені запропонували очолити школу № 22. Коли мене призначили на цю посаду, ще тут був тільки фундамент приміщення. Тому я до обіду працював у школі № 3, був призначений там заступником директора, і проводив уроки. А після обіду йшов до нової школи. І я бачив, як цеглинка за цеглинкою вона будувалася. Уже 4 роки, як я просто працюю тут учителем, а очолював заклад 26 років. Тому ця школа у моєму серці. Я дім не побудував, але школу побудував. Я формував тут педагогічний колектив, а вчителі і діти прийшли різні. Взагалі школа була розрахована на 1186 учнів і мала би працювати в одну зміну. Але уже в перший навчальний рік ми мали 1400 дітей. Потім було 1600, зараз у школі 1500 учнів, працюємо у дві зміни. Звичайно, мені дорога і школа № 15, адже там було становлення мене як вчителя.

–  Скільки років працюєте?

–  Уже 51 рік. Пів століття працюю педагогом. І не шкодую.

–  Чи важко навчати «дітей з гаджетами»?

– Діти змінилися. Скажу так: зараз дуже багато невихованих. І це проблема. Батьки і діти знають права, але не хочуть чути про обов’язки. Мовляв, ви на мене не маєте права прикрикнути. Але треба ж розумно поєднувати права і обов’язки. Діти всі на перервах сидять зі смартфонами в руках. І старші, і молодші. Таких дітей потрібно уміти зацікавити предметом. Тоді вони і книжку до рук візьмуть. Деякі й оцінку хочуть мати. Тому тут багато залежить від вчителя.

–  Як знайти спільну мову з дітьми?

–  Я пережив уже дуже багато освітніх реформ. Але, будучи керівником навчального закладу, я у колективі говорив: щоб бути успішним педагогом, треба мати два критерії: любити дітей і прекрасно знати свій предмет. Тоді ти – професор і діти за тобою потягнуться. Ми навчаємо, виховуючи, і виховуємо, навчаючи. Треба дітей зацікавити предметом. Матеріал є різний, є дуже складний. Але якщо вчитель любить свій предмет, то і діти будуть його любити. Не всім, звичайно, треба та фізика, не всі її будуть складати, не всі її будуть використовувати у житті. Але діти повинні мати загальні поняття. І тому потрібно цікаво проводити уроки. Треба, щоб була дисципліна, але треба, щоб був і гумор. Тому я це поєдную. Діти це дуже люблять. Тому фізкультхвилинки я старався робити і в молодших, і у старших класах. Так, діти є прості, є складні. Тому до кожного потрібен індивідуальний підхід. Важливо вивчити дитину, її батьків і контактувати з класним керівником, щоб знати психологічної особливості кожної дитини. На одну можна прикрикнути, а іншу можна спонукати вчитися тільки добрим словом, підбадьорювати, не боятися поставити вищу оцінку, дитина потім її відпрацює. У мене методика "не прибивати" двійками. Завжди встигнеш поставити погану оцінку. А ще я ніколи на зборах не критикую дітей поіменно.

–  Наскільки школа і батьки впливають на формування дитини як особистості?

–  Якщо говорити відверто, то все йде із сім’ї. Школа по вихованню стоїть на четвертому місці. Там, де нормально все закладене у сім’ї, то з такими дітьми можна працювати. У школі ж є сімейні свята, є  ідея виховання. Ми виховуємо патріота України.

–  Василю Олексійовичу, як з роками змінилася методика викладання вашого предмету?

–  Фізика – наука експериментальна, тому досліди з фізики ніхто не забороняв і не заборонить. Багато в ній таких речей, які мультимедійні презентації не замінять. Діти у захваті від різних дослідів. Експерименти – на першому місці. Коли я комплектував цю школу, то дуже добре укомплектував кабінети фізики і хімії. Школа працює 31 рік, але всі досліди для лабораторних робіт є по сьогоднішній день. А обладнання тепер дуже дороге.

–  У соціальних мережах досить поширеним є жарт про складні формули з фізики і математики. Мовляв, от скільки уже прожив без них і все чекаю, коли ті формули мені згодяться. Як ви вважаєте: наскільки фізика – важливий предмет для дітей?

–  Ще жартують: хто не знає закону Ома, нехай сидить удома. Кожен учень, а у майбутньому – батько, повинен щось уміти. Якщо щось елементарне зламається, то він, знаючи фізику,  зможе це відремонтувати. Не все ж нести у ремонт і платити кошти. Наприклад, ту саму праску чи кип’ятильник.  Тому фізика –  це така наука, де щось елементарне, але воно може у житті згодитися. Можливо, не потрібні будуть оті всі формули, але базові знання діти повинні мати, це і розвиває. Звичайно, дівчатам воно згодиться менше. Ще я кажу так: можна знати математику без фізики, а от фізику без математики не можна.

–  Яке ваше найбільше досягнення як вчителя?

–  Це те, що коли я ще не був директором, діти були на всеукраїнських олімпіадах, і коли я вже не директор, діти все одно на всеукраїнських олімпіадах. У мене не було жодного навчального року за все життя, коли діти не були б призерами хоча б міських олімпіад. Кожної суботи ми займаємося.  А також я проводжу заняття для тих, хто хоче більше знати. Заняття безкоштовні. У школі № 15 я проводив заняття разом з братом, ми готували дітей до участі у різних олімпіадах. У тій школі у мене була учениця Наталія Шопік. Вона мала друге місце на Всеукраїнській олімпіаді з фізики. Якщо говорити про школу № 22, то тут також багато здібних учнів. Наприклад, призер Всеукраїнської олімпіади Степан Колбасюк. Ми пишаємося і нашими випускниками. Учителем фізики та математики працює наша випускниця Вікторія Сапожнік. Євгенія Заворотинська захистилася з фізики і тепер доктор технічних наук у Канаді.

–  На вашу думку, який він – ідеальний учитель?

–  Ідеальною людиною бути неможливо. Але треба бути таким вчителем, щоб тебе любили, і потрібно любити дітей. Коли я був директором, у мене були так вчителі, які відбули уроки і йшли додому. Але  інколи вчитель повинен знайти з дітьми спільну мову і після уроку. Наприклад, нинішній директорці Ларисі Кучер, коли вона була завучем, діти розповідали такі таємниці, яких батьки навіть не знали. Оце – справжній вчитель. Також ідеальний вчитель повинен уміти побачити у дитині іскру, запалити її, спрямувати у потрібне русло і розвинути. Бо дітей неталановитих немає. Просто той талант потрібно побачити.

–  Якими зараз є молоді педагоги?

–  Якщо раніше був педінститут, то там дійсно готували педагога. Було дуже багато уроків педагогіки, психології, методики викладання предмету. Як став університет, то я не розумію, кого вони випускають. Приходять молоді студенти на практику і не знають методики. Вони приходять у школу не підготовлені. Ми призначаємо їм наставників. І є молоді вчителі, які хочуть працювати, а є такі, що кажуть, що стали не на ту стезю. І з дипломом про вищу освіту йдуть працювати на ринок. Вони дивуються, що у вчителя дуже багато уроків, неоплачувані індивідуальні заняття з дітьми. Була у мене вчителька, яка сідала, закладала ногу на ногу і так проводила уроки. А я вже скільки років працюю і ніколи не сів на уроці. Та вчителька, правда, розрахувалася. Приходять різні вчителі. Приходять такі, яким дуже складно, але вони залишаються і вчаться. Колись у мене проходив практику теперішній вчитель інформатики Ярослав Куришко. Він виріс як педагог, вчить інформатику і фізику. Він прекрасний вчитель, тому що він працює над собою. Гордістю школи є наша випускниця Тетяна Парадовська, яка працює у нашій школі. Це також вчитель з великої букви, яка дає двохсотбальників, її вихованець вперше в історії області на конкурсі імені Петра Яцика зайняв перше місце, на конкурсі імені Тараса Шевченка також було перше місце, дитина отримала дві стипендії президента. Є багато інших досягнень цього педагога. От якщо одного чи двох таких педагогів виховати – це вже недаремно на землі прожив. До речі, у школі працює більше десяти наших випускників.

–  Що побажаєте своїм колегам у День вчителя?

–  Усіх колег вітаю з прийдешнім святом учителя. Бажаю міцного здоров’я, творчого натхнення, усім розуміти, що найкращий урок – попереду. Тому треба учителю, як і дітям, вчитися. Тому усім – слухняних розумних дітей, вдячних розуміючих батьків. Нехай щастить у житті, адже наше педагогічне щастя складається з учнівських перемог. Нехай школа пишається випускниками, а кожен учитель – своїми вихованцями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

 

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
28 січня 2023
29 червня 2022
10 лютого 2022
22 вересня 2021
18 вересня 2021
09 серпня 2021
03 квітня 2021
27 листопада 2020
15 серпня 2020
12 лютого 2020