Не туди сів, або Як не платити за проїзд

Прислухаюся до розмови чоловіка і жінки на зупинці у центрі міста. Чоловікові на вигляд років 40. Він з великою дорожньою сумкою, доволі стильно одягнений. Запитує у жінки, куди йому ліпше їхати, щоб сісти на маршрутку №107. Йому, мовляв, потрібно у Ківерці. При цьому досить таки відверто розглядає свою співрозмовницю.

– Ну, вам ліпше доїхати до «Променя». Перейдете дорогу і там на зупинці будете чекати. Ці маршрутки кожних 15 хвилин їздять, – пояснила жінка.

На зупинку під’їхав тролейбус. Чоловік узяв свою важкезну сумку і галантно пропустивши співбесідницю уперед, пішов за нею у тролейбус. Чоловік розмістився на задньому сидінні.

Склалося враження, що він добре орієнтувався у місті, адже не питав, чи доїде він цим тролейбусом до потрібного йому місця.

Кондуктор, приємна така бабуся, повільно пересувалася транспортом і збирала з пасажирів гроші за проїзд.

–  Усі з квиточками? – голосно запитала вона. Чоловік зробив вигляд, що її не чує. Проте бабуся таки підійшла до нього.

–  У вас є квиток? – перепитала вона.

–  А скажіть, будь ласка, я доїду до залізничного вокзалу? – запитав чоловік.

–  Ні, вам потрібно було сісти на тролейбус №4. Він якраз їхав перед нами, –  пояснила кондуктор.

–  Ой, я помилився. Не туди сів. Шкода. Я зараз уже вийду.

–  Так, звичайно, – відповіла бабуся.

Тролейбус саме доїжджав до «Променя». Кндуктор ще намагалася пояснити чоловікові, куди йому потрібно йти, щоб дістатися потрібного місця, але той уже не слухав. Вийшов з тролейбуса, він спокійнесенько попрямував на зупинку, аби чекати маршрутку у Ківерці.

...А, може, й не у Ківерці. Хтозна.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.