Я виконую свою роботу, а не женуся за сенсацією

Часом люди, які дізнаються, що я працюю журналістом, із подивом кажуть: «Ох, яка цікава професія, пощастило тобі». І додають, що по-доброму заздрять, адже працівники ЗМІ завжди у темі найсвіжішої інформації, відвідують цікаві події та спілкуються із різними людьми.

Погоджуюся, що журналістика – це цікаво. Але реальність роботи журналіста не така ванільна, як уявляють собі представники інших сфер.

От, до прикладу, зараз я говорю із Людиною-павуком, яка приїхала у центр Луцька із акцією добра, і так гарно мені на душі, і позитивно, і здається, що ця класна новина спонукатиме людей робити більше добра. Але вже за якісь 20-25 хвилин я біжу разом із колегою до міської ради, де палає будинок, в останні хвилини встигають забрати автомобіль, який теж міг загорітися, з’їжджаються всі служби: від поліції до швидкої, від рятувальників до муніципалів, люди в паніці… Утворюється затор із автівок, водії не знають, звідки йде дим… Якомога швидко намагаюся відзняти та вияснити деталі події, аж раптом чую: «А цим аби сенсацію!»

Але ж мені не треба сенсації! Я не хочу, щоб цей будинок чи будь-який інший горів, я просто виконую свою роботу – збираю інформацію про суспільно важливу подію, аби повідомили про це читачів. Чи не це є місією ЗМІ? Я, на відміну від автора цих слів, не знімала це на власний телефон, аби… не знаю навіть, для чого це знімати для себе.

І таких ситуацій в роботі журналіста чимало. Усі краще за нас знають, про що і як писати, та обожнюють без будь-яких підстав називати журналістів продажними, купленими і все в цьому дусі.

Але ми загартовані. Ми звикли працювати у вихідні, свята, бігти на паркетні події та на ДТП, змирилися із присутністю негативних коментарів із помилками від «експертів», звикли писати про децентралізацію і демонтаж об’єктів, про здійснення мрії незрячого баяніста, який грає біля «Там-Таму», і про акції протесту. Ми ж це робимо, бо це важливо. Це те, що й має робити працівник ЗМІ, – інформувати.

Я в жодному разі не скаржуся на роботу журналіста, бо її сама вибирала, але недолуго чути про те, що «мені аби сенсацію», коли просто якісно виконую свою роботу, аби про важливу подію дізналися тисячі людей…

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.