Лікарі і пацієнти по-луцьки, або Як ми лікуємося в інтернеті

У Луцьку – повно спеціалістів навіть без дипломів, які можуть, вміють, знають, як лікувати людей. І пацієнти до них звертаються. Тут немає черг, не потрібно запису і консультація проводиться у будь-який час доби. Абсолютно безкоштовно. Проте з одним «але»: гарантії такого  лікування немає. Та то не біда – не бере відповідальності за лікування і лікар, який веде прийом у кабінеті.

Так, я про лікування в інтернеті. Зокрема, про групу у фейсбуці «Медицина Луцька». Хороша група, у якій дійсно багато потрібної інформації. Проте, коли часом читаєш дописи, волосся дибки стає. Ну от, наприклад, у тримісячної дитини температура третій день не збивається. І мама постить крик про допомогу. Мовляв, чим збивати, що робити, у лікаря ще не була. Навіщо? З новою ж реформою так не зручно: потрібно підняти свою дупу, посадити у таксі, власне авто чи маршрутку і завезти у поліклініку.

Інколи виставляють в групі таке фото своєї недуги, що гортаєш стрічку групи і думаєш: «Боже, як добре, що зараз не жую нічого». Цікаво от: чим люди думають, коли виставляють такі фотографії?

Або незручні питання. Є такі хвороби, про які соромно спитати у лікаря. Проте не соромно – у соцмережах.

Багато питань – багато відповідей. «Що ви думаєте про лікаря такого-то?». Також цікаво, на що розраховують люди, які хочуть отримати відповідь на подібне запитання. Ну, звісно, що одним той лікар догодив, а іншим – ні. Бо залежить, що, коли, де і як лікував. «Що ви думаєте про такий-то препарат?». Одним – допоміг, іншим – ні. Бо комусь підійшов, а в інших на нього алергія. Елементарно ж…

Але найбільше вражають пости про дітей. Як можна консультуватися в інтернеті? Хто вас консультує? Ви справді підете і купите в аптеці те, що призначили люди від кашлю вашій дитині? А ці люди за освітою – інженери, бухгалтери, військові, бібліотекарі… Або, можливо, ви перестанете давати дитині молоко, бо вам в інтернеті написали, що алергія – саме від нього?

В голові не вкладається. Справді…

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.