"Що дратує в дорослих?" – дорослі!

Що дратує підлітка у дорослих? Думала, ця колонка буде найкоротшою. Дорослі. Дорослі, які під виглядом піклування – нищать дітей. Звичайно, потрібно розрізняти невдячних дітей та жертв токсичного виховання. Втім, межа між батьківськими помилками і відвертою шкодою буває тонкою. В цій публікації я розкажу про токсичних батьків та ситуації, які викликають у підлітків лише негатив та роздратування.

Розумій проблеми дорослих – залишайся безправним малюком…

У токсичних сім"ях батьки ділять з дитиною відповідальність за свої рішення. Наприклад, змушують вірити, що через її погану поведінку батько змушений заспокоїти нерви міцною «мікстурою».Пізніше дитину перетворюють в мимовільного співучасника дорослих драм. Підліток вислуховує скарги батьків, переварюючи зайві подробиці. Йому потрібно адаптуватися до «складної ситуації в сім"ї», увійти в становище, допомогти, втішити. На жаль, до набору обов"язків не додається право на свою думку.

Слідуй мої вказівкам – у поганому результаті винен лише ти!

Життя підлітка - як комп’ютерна гра. Дорослі у ній намагаються бути інструкцією, яка підказує, як діяти в різних ситуація. Проте іноді це виходить за всі рамки і з ненав’язливих порад перетворюється на повне керування героєм (дитиною). «Неважливо, чиє рішення правильне. Головне, щоб не твоє», - ось приклад того, як потрібно думати, щоб назавжди зруйнувати мирні відносини з підлітком. Зазвичай у таких випадках всі активно займаються плануванням життя чада, на заперечення та сумніви в раціональності їхніх рішень реагують негативно. Наслідки задушливого контролю над дитиною також не беруться до уваги. Якщо щось йде не так, винен «виконавець».

Улюблене заняття батьків – нескінченне порівняння своїх дітей з іншими

Вам здається, ви цього ніколи не допускаєте? А хто вчора докірливо говорив: «Дивись, сусідський Петрик – чемпіон із бігу, твоя сестра виграла конкурс краси, я в твоєму віці читав по книжці щодня, а ти… В кого ти вдався?». У батьків так мало методів тиску на дітей, що ревнощі і конкуренція здаються меншим злом. Проте відкрию вам секрет, жодного підлітка не мотивують слова, у яких закладений підтекст «Він/вона кращий(а) за тебе». Це змушує лише засумніватись та розчаруватись у собі, в результаті створюючи проблеми з самооцінкою.

Дитина як втілення надій і сподівань батьків

Будь-кого дратуватиме, якщо його не помічатимуть як особистість. Іноді батьки хочуть побачити від дітей добре розіграний спектакль. Аби всі дивились на результат їхнього виховання і говорили: "Ваше чадо – ангел!". А ті б лише усміхнено кивали. Діти дають той спектакль, якщо йдеться про тимчасову необхідність вдати ангела. Щоб відстали.Але… Чому підлітків заведено сприймати, як пластилін, з якого лише дорослі зможуть виліпити щось толкове? Ну хотіла мама в дитинстві займатися танцями, а тато мріяв бути чемпіоном із карате – до чого тут дитина, яка взагалі мріє малювати мультики чи грати на скрипці, а натомість змушена здавати на синій пояс і мучитися у танцкласі з "качалочками-ковирялочками"?Ну і потім ще оце "Який музикант? Хто коли гроші музикою заробив? У сім"ї всі лікарі – і ти станеш гінекологом!" Що кому до того, що ти від вигляду крові непритомнієш…

“Виростеш – зрозумієш…”

Найчастіше підлітки чують цю фразу під час суперечок з батьками або родичами, які, аби відстояти свою правоту, аргументують усе нашим віком. Серйозно? Ви думаєте, що в силу свого віку я не можу самостійно думати, оцінити ситуацію і зробити висновки? Звичайно, у вас, дорослих, життєвого досвіду більше і в чомусь ви розбираєтесь набагато краще. Але з якого це дива вік відповідає рівню мудрості та розуму? Якщо людина поводиться по-дурному, то ніяке дорослішання чи життєвий досвід їй не допоможе… Підлітки хочуть почути аргументовану відповідь, якщо вони не праві – поясніть їм це. "Буде так, бо я так сказала" – зовсім не аргумент. Забудьте це нещасне «Ти ще надто молодий(а), щоб зрозуміти” і поговоріть. Якщо ж підліток правий – просто погодьтесь. Не потрібно ускладнювати.

Довіряй мені – будь готовий до ножа в спину

Приватність? Особистий простір? Пфф... На думку токсичних батьків, ми неправильно вимовляємо слова «ревізія» і «контроль». Обмежити доступ на власну територію морально важко: батьки звинувачують в недовірі та буквально видавлюють одкровення будь-яким способом. Найчастіше викликають у сина/дочки почуття провини.

“А хто це там тобі пише? Ні про що не розповідаєш. Зрозуміло, подруги тобі важливіші за маму/тата» Підлітки зазвичай не хочуть ділитися секретами свого особистого життя, так як добуту інформацію можуть використати проти них. По-перше, подробиці ймовірно стануть відомі іншим людям: родичам, сусідам, а іноді і продавцям на місцевому ринку. Соус під назвою «А що такого?» приховає гостроту претензій.По-друге, створюється привід для докору чи уїдливих коментарів: «Якщо ти такий хороший, чому тоді...”

Чесно, я не знаю, що вам порадити. Я розумію, що має бути контроль. Довіряй, але перевіряй, так. Знайдіть спосіб перевіряти так, щоб не втрачати довіру. І любіть своїх дітей-підлітків, попри те, що іноді, як вам здається, вони на то не заслуговують.

 

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.