Державні банки хочуть продавати: що буде з "ПриватБанком" та "Ощадбанком"

Державні банки, а їх в Україні чотири – "ПриватБанк", "Ощадбанк", "Укргазбанк" та "Укрексімбанк" – нова влада планує пустити з молотка. Це – частина великої приватизації, про яку свого часу говорили і Яценюк, і Гройсман. Останні, щоправда, продавати держбанки не збиралися – у них були інші лоти. Цього разу в комплекті з банками мають іти ще два державні підприємства – "Укрзалізниця" та "Укрпошта".

Про це пише Наталія Лебідь на "112 Украина".

Експерти, опитані журналістами, говорять, що затія є безнадійною. Лоти нецікаві, підприємства неліквідні. Єдиний виняток у цьому списку – "ПриватБанк". Тому є вірогідність того, що "операцію "Приватизація"" було задумано з єдиною метою – повернути банк його колишньому власнику. Тобто Ігорю Коломойському. Інше питання, чи захоче він у такий спосіб набувати собі колишнє майно.

Новий план приватизації

Заступник глави президентського офісу Олексій Гончарук в інтерв'ю Bloomberg заявив, що майбутній уряд повинен розблокувати велику приватизацію. В її рамках, зокрема, планують продати частки згаданих вище "Укрзалізниці" та "Укрпошти". Але це згодом, бо насамперед продаватимуть банки.

"Я хотів би, щоб десять великих системних банків зайшли в Україну. Для цього нам потрібно продемонструвати економічне зростання, незалежність банківського регулятора – Національного банку – і налагодити роботу судової системи", –  сказав він.

Слід зазначити, що півтора року тому уряд ухвалив Стратегію державних банків, в якій також ішлося про приватизацію. Докорінна відмінність полягала в тому, що у Гройсмана хотіли продати лише певну частку державної долі в капіталі банків, тоді як у команді Зеленського, судячи з усього, планують реалізувати всі акції. Свого часу на заваді реалізації Стратегії стала неузгодженість позицій державних органів: Міністерство фінансів виступало за продаж державної долі, а Нацбанк – проти. Як буде знято подібне протиріччя зараз – незрозуміло. Але якщо на чолі НБУ замість Якова Смолія (по суті, людини Порошенка) Зе-команда поставить свою креатуру, проблема відпаде сама собою.

Андрій Пишний – нинішній голова правління "Ощадбанку", як відомо, є соратником Арсенія Яценюка, але його "провина" не в цьому. Він виступає проти злиття "Ощаду" та "Укрпошти" в єдине ціле – поштово-пенсійний банк. Втім, такий план не до смаку і гендиректору "Укрпошти" Ігорю Смілянському. Однак "Ощадбанк" – це ще не найцікавіший сюжет. Значно більше інтригує, що тепер буде з "ПриватБанком".

Весь судовий підготовчий етап для повернення банку колишньому власнику було успішно пройдено. 18 квітня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Ігоря Коломойського та визнав націоналізацію "ПриватБанку" незаконною. Були й інші судові рішення – також на користь олігарха. Щоправда, нині процес пішов назад – суди вищих інстанцій ставлять на паузу денаціоналізацію "ПриватБанку", і чим завершиться вся ця історія, спрогнозувати важко. Нацбанк свого часу пообіцяв боротися проти такого рішення до кінця. Але НБУ, як вже було сказано, продовжує очолювати ставленик старої команди.   

Хоча і серед нових членів наглядової ради "ПриватБанку" є люди, які налаштовані негативно щодо повернення фінустанови Коломойському. Йдеться про економіста Романа Сульжика, призначеного за президентською квотою. Поки що він вважає значним позитивом націоналізацію "ПриватБанку". Це, звісно, аж ніяк не означає, що в майбутньому Сульжик не змінить свої погляди.

У теорії все добре, але…

Але абстрагуємося від "Привату". Чому реалізувати на ринку державну долю банків було б і вигідно, і корисно? Відповідь очевидна: якщо знайдуться іноземні інвестори, які захочуть вкласти кошти в українські банки, вони тим самим підвищать їхню надійність та прибутковість. І загалом спрацюють на престиж вітчизняних фінустанов.

Про це в коментарях говорить і глава Комітету економістів України Андрій Новак. Він розглядає лише два сценарії: за першим із них державні банки відходять покупцеві з-за кордону. За другим – перекуповуються вітчизняними фінансовими групами. У першому випадку на банківську систему України чекатиме прорив, а в протилежному – занепад, "виведення капіталу та банкопад".

"Немає нічого поганого в ідеї віддати фінансові установи в приватні руки. Це означає, що держава отримає від такої угоди значні кошти. Також у банку з'являться нові приватні власники, а вони, як правило, працюють ефективніше за державу. Але банківська галузь є дуже особливою, тому що вона має справу з грошима людей і підприємств, і до цього питання потрібно підходити не тим способом, як до приватизації промислових об'єктів, житлових або інфраструктурних", – попереджає Новак. – Тому приватизація можлива, в ній немає нічого страшного, але ключове тут – як її проводитимуть і хто стане новим власником. Якщо це будуть великі структури світового рівня (європейські або американські, банки з високою репутацією), то це піде тільки на користь українській економіці, тому що з'явиться новий, більш високий рівень банківських послуг, більш висока конкуренція. А найголовніше – країна поступово буде входити на гідних правах на світовий ринок капіталів, і так держава зможе підвищити свої кредитні рейтинги. І з новими власниками, якщо це будуть світові банківські структури, можна розраховувати на значно більші обсяги інвестицій, кредитування української економіки".

Андрій Новак додає, що на Заході структура банків є різною, але превалюють все-таки приватні установи. Але в Україні – своя специфіка. Бажання займатися в ній бізнесом гасить передусім війна, які всі галузі життя робить вкрай нестабільними, а також непрозорі правила гри.

Крім того, є ще один чинник – непривабливість самих лотів, адже державні банки України – у боргах. Плюс на них висить чимала кількість проблемних кредитів. На цю обставину вказує президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

"Купуючи банк, ви одразу отримуєте колосальну кількість проблемних кредитів. Нині вони покриваються за рахунок держбюджету, а покупцям доведеться покривати його зі своєї кишені. Навіщо? Простіше створити банк з нуля, ніж купити кладовище, яке нічого не коштує", – переконаний експерт.

Він нагадує, що приблизно з 2010 року постійно ведуться розмови про те, щоб продати "Укргазбанк", який володіє більш-менш нормальним кредитним портфелем. Але, з його слів, коли потенційні покупці побачили баланс, то вирішили, що з них знущаються. Поки що державні банки тримаються на плаву лише за рахунок держбюджету. І навіть якщо хтось вирішить придбати той чи інший банк, йому доведеться вкласти ще мільярди грошей тільки для того, щоб він бодай якось працював, резюмує Охріменко.

Ні, нецікаво

А аналітик агентства MPP Consulting Павло Мельник пропонує пофантазувати на тему, що за кордоном знайдеться бізнес-група чи приватна особа, яка володіє достатнім капіталом, щоб викупити, приміром, українську "Укрпошту". В її "чистому" вигляді або ж у вигляді гібриду з "Ощадбанком". Але що подібна купівля дасть такому бізнесмену? Чим буде цікавий цей лот? Власне, нічим. Особа з грошима – юридична чи фізична – радше придбає інший бізнес, той, який є більш прибутковим та багатонадійним. А руїни української економіки ніхто не скуповуватиме.

А що стосується банків, то "Укргаз…" та "Укрексім…" нецікаві через свою вузькопрофільність. Інвестору простіше (і в цьому Мельник солідарний з Охріменком) створити новий банк, ніж реанімувати стару українську фінустанову. Це передусім стосується "Ощадбанку", який "завжди бере на себе всі проблеми держави", говорить Мельник. Продати, на його думку, можна було б лише "ПриватБанк". І то частинами. Бо вся установа коштуватиме для покупця-нерезидента непідйомно дорого.

Ніхто не подужає викласти за "ПриватБанк" щонайменше 150 млрд грн. Крім того, у бізнесменів, які "в темі", перед очима приклад Коломойського, який втратив свій банк, коли держава вирішила його націоналізувати. Знаючи цю історію, чи захоче хтось ризикнути своїми активами, щоб придбати проблемний банк з борговими зобов’язаннями та ще й такий, який можуть відібрати?

Фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що продати "ПриватБанк" можна тільки акціями. "Приват", говорить він, варто розділити на три частини: юридичну оболонку, ту частину, що видавала би кредити, і платіжний сервіс "Приват 24". Саме останній було би легко продати. Для простих вкладників від цього нічого не зміниться, але, щоправда, є нюанс: у приватній установі гарантують повернення вкладів до 200 тис. грн, а в державному банку зобов'язуються повернути повну суму. Тож для пересічного вкладника "державність" банку є вигіднішою.

У випадку з "ПриватБанком" процес денаціоналізації може бути застопорено Міжнародним валютним фондом. Експерти нагадують, що банк забирали у власника майже з благословення МВФ. І що тодішній директор-розпорядник Фонду Крістін Лагард підтримувала екс-главу НБУ Валерію Гонтарєву в її планах щодо націоналізації "ПриватБанку". Щоправда, Лагард вже залишила свою посаду, і, як жартують ЗМІ, "замість Крістіни прийде Крісталіна". Потенційна нова очільниця МВФ, представниця Болгарії Крісталіна Георгієва, ще не висловила свого ставлення до проблеми "ПриватБанку". Та в кожному разі ротація у вищому керівному складі Фонду має відбитися на стосунках цієї організації з українськими фінустановами.

Вихід є?

І все-таки, хто би міг придбати долі в українських держбанках? Економічний експерт Андрій Блінов вважає, що 10-20 % від їх пакету могли би зацікавити міжнародні установи – наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку. Блінов нагадує: частина капіталу "Мегабанку" та "Авалю" вже зараз перебуває в ЄБРР. І це правильно, бо – наголошує він – "держава в Україні не повинна мати у своїх руках понад половину портфелів комерційних банків".

"Звісно, питання продажу залежатимуть від інвестиційного клімату і того, чи вдасться знайти добропорядного, серйозного західного інвестора на ту чи іншу частину банків. Тому мені здається, що насамперед потрібно вирішувати питання саме входження капіталів міжнародних фінансових організацій – таких, як Міжнародна фінансова корпорація, ЄБРР, Світовий банк або Кредитне агентство з реконструкції. І мені здається, що держава буде рухатися в цьому напрямі", – говорить експерт.

І ще раз наголошує: нині "контрольним пакетом ринку банківської системи володіє держава. Але його представники неодноразово говорили, що їхня частка повинна бути на рівні 20-25 відсотків – просто щоб розвивався приватний сектор, іноземні фінансові групи". Блінов каже, що нинішні ідеї стосовно приватизації – "це повтор напрацювань попереднього уряду, але ця спадкоємність є логічною, що не дивно, адже раніше міністром фінансів був Олександр Данилюк, який тепер є секретарем РНБО і членом команди нового президента".

Але кому належить ідея з продажем державних банків, нині не так важливо. Важливо, як її реалізувати, і – головне! – як розпорядитися грошима від продажу пакету акцій. Павло Мельник висловлює сумнів у тому, що навіть за умови успішної приватизації банків економіка України отримає поштовх до розвитку.

"Прийдуть гроші за банк, які одразу витратять на соціалку, і це все. У нас же не вміють нормально реінвестувати", – зазначає Павло Мельник.

Отже, окрема проблема полягає в тому, як ефективно розпорядитися коштами від реалізації державних банків. Але банки ще не продано, кошти за них не отримано, а ідей щодо вкладення капіталу поки не напрацьовано. Тож не забігаймо наперед. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НБУ визначив 14 системно важливих банків