Їсти не можна почекати

На годиннику десь по 10-ій.

Ранкова кава випита, бутерброди з’їдені. А їсти хочеться.

У голові плавно вселяється думка про власну ненажерливість під акомпанемент дзвіночків самокритики. Але самолюбство і жалість до себе беруть гору і ти йдеш в магазин. Ну а що? Хіба ти себе не любиш? У «Снікерсі» між іншим горішки є. І солодке для мозку корисно. Мабуть.

Ні разу не гальмуючи, шоколадний батончик зникає з поля зору. Йому на заміну приходить відчуття райського блаженства. Таке, наче то був «Баунті».

За декілька хвилин дзвіночки самокритики посилюються і тебе наповнює легка гидливість до свого єства. Ну скільки ж можна їсти?

Стільки, скільки недопито звичайної води. Ми банально заїдаємо нестачу рідини у своєму організмі. А ще ми заїдаємо недосип, крикливого боса і високі комунальні тарифи.

Що робити? Добре снідати, пити достатню кількість води, не «втикати» в телефон перед сном і більше рухатися. І буде вам щастя.

Оте почуття голоду, воно, як м’ясо в ковбасі, з якої ми робили вранці собі канапе: ніби і є, а насправді це вже зовсім інша історія.

А їсти – не самі знаєте що. Може почекати, як не як :)

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.