Поділитись:

10 пласких питань про донорство в Україні

П'ятниця, 14 червня 2019, 14:00

Сьогодні у світі відзначають Всесвітній день донора крові. У цей день в 1868 році народився Карл Ландштейнер, австрійський лікар, імунолог, який отримав в 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини. Гасло від Всесвітньої організації охорони здоров'я цього року – «Безпечна кров для всіх!». У цей день світ дякує усім донорам, хто безкоштовно ділиться своєю кров’ю для збереження життя тих, хто її потребує. Щороку добровільна пожертва крові від донорів рятує мільйони життів у всьому світі.

В Україні кількість донацій крові майже втричі менша, аніж це рекомендовано ВООЗ, пишуть у Міністерстві охорони здоров’я. Але кожна здача крові допомагає врятувати три людських життя.

«Конкурент» вирішив у постійній рубриці «Пласкі питання про…» спитати про донорство (не лише крові) у експерта. Відповідає на питання медик-волонтер, лікар-анестезіолог анестезіологічного відділення №2 КП «Волинська обласна клінічна лікарня», та одночасно її пацієнт Тетяна Білінскі (на фото).

1. Донором яких саме органів дозволяє стати законодавство України? 

Закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини» № 2694-VIII  чинний: живий донор (повнолітня дієздатна фізична особа, яка добровільно надала згоду на вилучення у неї анатомічних матеріалів для трансплантації, якщо йде мова про парні органи, фрагменти органів чи гемопоетичні стовбурові клітини. Донорами кісткового мозку можуть бути також особи  віком до 18 років, згоду на вилучення якого надано її батьками або іншими законними представниками) або труп (померла особа, яка при житті дала згоду на вилучення з її тіла після смерті  анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів. Або якщо згоду на донорство надали найближчі родичі померлого).

Забороняється вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів у померлих осіб, які належать до категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, визнаних в установленому законом порядку недієздатними, осіб, особистість яких не встановлена (невстановлені особи), а також осіб, які загинули в результаті проведення антитерористичної операції та інших бойових дій під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та інших бойових дій.

2. Хто не може бути донором крові?

Абсолютні протипокази – це:

1. Гемотрансмісивні захворювання: інфекційні (СНІД, ВІЛ-інфекція, сифіліс, вірусні гепатити, позитивний результат дослідження на маркери вірусних гепатитів. Туберкульоз, усі форми. Бруцельоз, спинний тиф, туляремія, лепра, хвороба Крейтцфельдта-Якоба). Паразитарні: ехінококоз, токсоплазмоз, трепаносомоз, філяріатоз, ришта, лейшманіоз.

2. Соматичні захворювання: злоякісні новотвори, хвороби крові, органічні захворювання ЦНС, повна відсутність слуху і (або) мови, психічні захворювання, серцево-судинні захворювання (гіпертонічна хвороба II - III ст., ішемічна хвороба серця, атеросклероз, атеросклеротичний кардіосклероз, облітеруючий ендоартеріїт, неспецифічний аортоартеріїт, рецидивуючий тромбофлебіт, ендокардит, міокардит, вади серця), хвороби органів дихання (бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба, емфізема легень, обструктивний бронхіт, дифузійний пневмосклероз у стадії декомпенсації), хвороби органів травлення (ахілічний гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки), захворювання печінки і жовчних шляхів (хронічні захворювання печінки, у тому числі токсичної природи і неясної етіології калькульозний холецистит з повторюваними приступами і явищами холангіту, цироз печінки), захворювання нирок і сечовивідних шляхів у стадії декомпенсації (дифузні й вогнищеві ураження нирок, сечокам’яна хвороба), дифузні захворювання сполучної тканини, променева хвороба, хвороби ендокринної системи у випадку порушення функцій і обміну речовин, хвороби лор-органів (озена, інші гострі і хронічні важкі гнійно-запальні захворювання), очні хвороби (ірит, іридоцикліт, хоріоретініт та висока міопія, трахома, повна сліпота), шкірні хвороби (псоріаз, еритродермія, екземи, червоний вівчак, пухирчасті дерматози, грибкові ураження гнійничкові захворювання шкіри), остеомієліт гострий і хронічний, оперативні втручання з приводу ампутації або резекції органа і трансплантації органів та тканин.

3. Форми ризикованої поведінки (часта зміна статевих партнерів, гомосексуальні стосунки, наркоманія, алкоголізм).

Якщо геть коротко, то відповідь звучить так: абсолютними протипоказами для донорства є трансмісивні захворювання (ті, що передаються через кров), соматичні  захворювання, що входять у перелік «Закону про трансплантацію» та ризикована соціальна поведінка реципієнта (наркоманія, алкоголізм)

3. Донорів яких органів бракує в Україні?

У першу чергу – кісткового мозку та нирок, потім – печінки та серця.

4. Чи правда, що донорам крові дають додатковий вихідний та інші пільги?

У день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку.

Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять. Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

Донорам, що систематично, безоплатно здають кров передбачено такі пільги: допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з захворюванням виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи (ст. 10 Закону про донорство та ст. 37 Закону № 2240). Першочергове придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров’я, що перебувають у державній власності.

5. Чи є в Україні якась черга донорський органів? 

Ні, тому що з вини МОЗу до цього часу не запрацювала ЄДІСТ (єдина державна інформаційна система трансплантації). Через це трансплантації в Україні з 1 січня 2019 року були заблоковані. І лише завдяки  депутатам ВР, лікарям, пацієнтам, ГО систему трансплантології було розблоковано 28 лютого 2019 року.

(К.: На сайті урядового порталу є інформація, що єдина інформаційна система повноцінно запрацює з 1 січня 2020 року)

 6. Чи можна написати заповіт, аби заповісти свої органи після смерті? 

Написати можна, але, примітивно кажучи, немає куди його віддати: старі форми втратили чинність, нових немає, оскільки відсутні державні реєстри (ЄДІСТ).

7. Донорство шкодить здоров’ю?

Ні. Донорами можуть стати лише практично здорові люди. Все, що їм загрожує, тимчасова втрата непрацездатності з подальшою швидкою реабілітацією. Інша справа, коли мова йде про прижиттєве родинне донорство, коли родичі хворого готові на все, щоб спасти найрідніших. Але критерії відбору дуже серйозні в цьому випадку.

(Відповідь доповнює донор крові Гліб Трофимчук: «Донорство оновлює кров, і шкодити здоров'ю не може. Навпаки, якщо говорити про донорство тромбоцитів (клітин, необхідних раковим хворим після хіміотерапії), то їх здача розріджує кров і знижує у самого донора ризик розвитку інсульту»).

8. Як впевнитися, що в лікарні мене не інфікують при донорстві, скажімо, крові? 

Питання некоректне. Служби трансфузіології роблять все для того, щоб препарати крові були максимально безпечними. А  отримати трансмісивне захворювання можна в любому косметичному салоні, студії татуажу чи стоматкабінеті, де нехтують санітарними нормами та відсутній контроль.

(Відповідь доповнює донор крові Гліб Трофимчук: «Повторю найбільш відомий, але і найдієвіший спосіб: уважно стежте за тим, щоб при заборі крові використовувалися тільки одноразові інструменти»).

9. Чи правда, в Україні є «чорний ринок» донорства і як це подолати? 

Ні, неправда. В Україні є маса людей, готових продати свої органи, щоб покращити своє фінансове становище. Але це лише їх особистий вибір. Це, як правило, схема фіктивних  шлюбів чи виїзд за кордон. Українські транплантологи чітко моніторять подібні ситуації для того, щоб не підводити себе під статтю. Трансплантація – це не просто операція, а ще й відповідний лабораторний супровід як донора, так і реципієнта, вилучення органу в умовах операційної та логістика доставки його у центр хірургії. Словом,  процес, в якому задіяна маса людей, тому зробити його підпільно в Україні просто нереально. Для того, щоб запобігти поширенню міфу про «чорну трансплантологію» і має бути створений ЄДІСТ.

10. Яке найбільш болюче питання в сфері донорства в Україні не відрегульовано законодавчо?

Вони, практично, відсутні. Новий закон «Про трансплантацію» повністю адаптований до реалій сьогодення. Звичайно, хотілося б, що він базувався на презумпції згоди. Але наше суспільство ще не готове до цього.

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки: