Чому маршрутка мовчки дивилася, як б'ють жінку

Днями медіа повідомили про жахливий випадок, що стався в київській маршрутці. До салону зайшла жінка, що ніби була трішки напідпитку. Вона обурювалася, що водій не зупинився одразу. Одному з пасажирів, молодому чоловіку, набридли ці крики і він вирішив вгомонити попутницю, почав кричати сам, зав’язалася колотнеча. Жінка ніби то смикнула його за навушники та пошкодила їх. Чоловік оскаженів і розбив їй лице до крові.

Салон був заповнений людьми. Ніхто не заступився. Не втрутився у ситуацію і водій.

Чому десятки людей в авто просто спостерігали, а один із пасажирів знімав це на відео, що і виклав в мережу?

Читаючи це, поведінка пасажирів виглядає дивною та нелогічною.

У своїй книжці «Переломний момент» канадський журналіст Малколм Гладуелл описує схожу ситуацію, яка скінчилася трагедією.

У 1964 році в Нью-Йорку відбулося вбивство молодої жінки, яку звали Кітті Дженовезе. Його свідками стали 38 людей, які спостерігали за насильством з вікон.

Убивця переслідував жертву, кидався на неї з ножем, це бачили сусіди, одначе жоден з них не зателефонував до поліції.

Ейб Розенталь, редактор New York Times, пояснює цю апатію тиском великого міста.

«Можна припустити, що їхня апатія насправді є різновидом апатії великого міста. Якщо тебе оточують з усіх боків, якщо на тебе тиснуть мільйони людей, то твоє психологічне виживання залежить від того, чи зможеш ти захиститись від їхніх зазіхань на тебе, і єдиний спосіб себе захистити  - ігнорувати інших якомога частіше. Байдужість до ближнього, до його проблем стала умовним рефлексом як у Нью-Йорку, так і в інших великих містах».

Байдужість по відношенню до Кітті Дженовезе Гладуелл мотивує, засновуючись на дослідженні двох психологів із Нью-Йорка – Бібба Латейна та Джона Дарлі. Вони стверджують, що єдиним фактором, який вплинув на те, чи буде допомога жертві чи ні, – кількість свідків пригоди.

У ході одного з експериментів студент імітував приступ епілепсії в кімнаті. Якщо по сусідству жила лише одна людина, то вона приходила на допомогу у 85% випадків. Якщо чули напад чотири людини, то вони приходили на допомогу у 31% випадків.

Це підтвердили і інші експерименти.

Іншими словами, коли люди перебувають у групі, відповідальність за дії розчиняється. Таким чином люди насправді набагато чутливіші до оточення, аніж це здається.

***

Колективна відповідальність призводить до бездіяльності, мовчазної згоди навіть проти тих речей, які здаються неприйнятними для конкретної особи. Можливо, це частково пояснює, як мільйони людей мовчки терплять тиранів, готові жити у злиднях та підкорятися негуманним законам та правилам.