Або нюхати, або виїжджати

Люблю літо. Особливо його початок. Коли червень ще такий невпевнений: теплом не балує і дощами лякає. Коли в повітрі пахне акацією, а потім – півоніями. Або просто свіжоскошеною травою. Та навіть промоклим після зливи асфальтом. Але не в Луцьку – тут інші запахи. 

Торік у цей час, а, може, й трохи раніше, я теж писала про нього – про сморід. І з першим тепло він знову з’явився. Попри експерименти з рідинами, заклики, покарання, слова, слова, слова, сморід не зник. Він приходить майже завжди тоді, коли якраз має віяти свіжістю і прохолодою – зранку і ввечері. 

Попереду ще всеньке літо – спеки не уникнути, як і смороду, мабуть. Що ж  робити лучанам: змиритися чи виїжджати? Бо третій рік поспіль нічого не діє.