Чому потрібний закон про мову

Хтось скаже, що чекав його 28 років. Інші, що він взагалі не важливий. Дехто, що це категорично не правильно. Тим не менш 25 квітня 2019 року Верховна Рада України 278-ма голосами ухвалила історичний законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Незважаючи на акцію в підтримку прийняття даного законопроекту під Верховною Радою, звернення діячів культури все ж, як і у випадку із багатьма стратегічно важливими досягненнями України, для більшості населення це не стало чимось визначним. Інша ситуація із громадськими діячами, представниками інтелігенції та науковцями які з радістю ділилися своїми емоціями у соціальних мережах. 

Усвідомлення важливості даного закону розуміють далеко не всі. Останнім часом риторика «какая разница» в контексті мовного питання стала звучати все частіше. Особливо знівельоване дане питання було переможцем президентських виборів 2019 року Володимиром Зеленським. Власне, майбутній президент вже висловився щодо цього заявивши, що законопроект про державну мову розглядався під час виборчих перегонів, «що зробило його заручником політичної риторики». Також Володимир Зеленський вказав на те, що закон був ухвалений без попереднього достатньо широкого обговорення із громадськістю. Тому цілком можливо, що в недалекому майбутньому даний законопроект може бути переглянутий.

Не усвідомлення того, що після здобуття незалежності українська державність формувалася під впливом різних сурогатів, що спричинили атрофацію, як політичних інститутів та і ідеологічних доктрин, створює загрозу «відкату» державотворчих процесів України. Найбільшу загрозу українській незалежності на сьогодні становить Російська Федерація, яка має на меті повернути Україну у сферу свого впливу. «Русский язык» є ідеологічним рупором «Русского мира». Тому слід розуміти, що мова іде не просто про двомовність за прикладом інших країн, ідею яку нам нав’язує «п’ята колона», а про національну безпеку нашої держави. Вислів про те, що «Русский мир» закінчується там де закінчується російська мова є актуальним сьогодні як ніколи. Риторика Москви у регіональних конфліктах практично завжди базується на «захисті» російськомовного населення. Саме це служить предметом втручання Росії в національні справи інших держав. Така ситуація була і з Україною у 2014 році. Щоправда з нами все ще більш складніше, оскільки Москва будує свою стратегію повернення України на ідеології «братнього народу».

Слід нагадати, що у липні 2012 року за ініціативи нардепів від фракції Партії регіонів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка був прийнятий закон «Про засади державної мовної політики». Який значно розширював використання регіональних мов і фактично закон передбачав двомовність та офіційно надавав російській мові статус державної. У 2014 році після Революції гідності парламент проголосував за скасування закону «Ківалова-Колесніченка». 

Новий закон передбачає створення інституту уповноваженого із захисту державної мови. Функціями уповноваженого буде захист української мови як елемента конституційного ладу і захист права громадян на отримання державною мовою інформації та послуг у всіх сферах суспільного життя на всій території країни. 

Даний законопроект потрібний в першу чергу з наступних міркувань:

• протидії впливу Росії на України в умовах гібридної війни;
• створення необхідних умов для розвитку та утвердження української мови, як єдиної державної;
• посилення українізації, як невід’ємного елементу націєтворчого процесу.

Не дивно, що один із представників української політичної еліти, який тяжіє до «дружніх» стосунків із Росією та є одним із представників проросійських сил в Україні заявив, що вніс у Верховну Раду постанову, яка блокує підписання щойно ухваленого парламентом закону про мову. Мова іде про нардепа Олександра Вілкула. Власне, представники «п’ятої колони» не такі безпринципні, як вагома частина українців. І їм таки «разница» є. 

Отже, законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є надзвичайно важливим як в контексті державотворчих процесів України, так і для захисту від інструментів ідеологічного впливу Росії. Хоча багато українців, вважають, що даний закон є недоречним і треба займатися економікою, а не мовою, слід зазначити, що нині це є елементом національної безпеки України. В минулому українські політики провокували мовний конфлікт між українцями та використовували його у своїх передвиборчих цілях. В майбутньому це питання повинне бути закритим назавжди. Слід пам’ятати застереження Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку у них відбирає мову».