Слухач мимоволі

Музика зараз звучить звідусіль: і в кафешках, і в магазинах, і в транспорті. Ну куди ж без цього? І, звісно, вона різна, як і різні всі ми.

Я доволі толерантно ставлюся до будь-якого музичного вподобання: чи людина затятий "металіст", чи любитель класики, чи кайфує від текстів і ритму "Рваних джинсів" та "Булочки з маком". Однак при цьому хочеться такого ж ставлення й до себе. Любиш свою музику – люби. Але це не обов'язково демонструвати, вмикаючи улюблені треки на цій диво-колонці. Адже люди навколо мають мати право вибору: слухати чи ні. А такі "меломани" забирають це право. Бо ж ходять вулицями з тими колонками, стоять на громадських зупинках, заходять з ними в маршрутки чи тролейбуси. Та й не можу зрозуміти я сенс цієї техніки: і сам добре музики не послухаєш, бо ж рух навколо й посторонні звуки, і люди не завжди вловлять запропонований біт. Коли ж кортить слухати музику повсякчас, є набагато зручніша для всіх річ – навушники. 

І ще... Колись мені довелося їхати в автобусі, де водій увімкнув на весь салон недільну Службу Божу. Але то вже зовсім інша історія.