Поділитись:

Про великодні кошики та рушники: історії відомих волинян (фото)

Субота, 27 квітня 2019, 20:15

Великдень – одне з найбільших християнських свят. Існує безліч традицій, прикмет та обрядів, пов’язаних із цим днем. Деякі з них мають християнське походження, а деякі походять ще з язичницьких часів.

Традиційний атрибут Великодня – це великодній кошик, прикрашений вишитим рушником. Вважалося, що рушник повинна вишити господиня будинку – саме тоді він буде нести в собі потрібне тепло і енергетику. Проте сьогодні не всі господині можуть похвалитися вмінням вишивати, та й не завди є час для такої кропіткої роботи. Тож багато хто купує вже готові рушники.

Напередодні Великодня "Конкурент" вирішив запитати у відомих волинян про їхні пасхальні кошики і рушники, а також про історії, пов'язані з ними.

Юлія Вусенко, депутатка Луцької міської ради:

"Наш великодній кошик дістався мені від батьків. Вони з ним ходили, тепер я. Хоча для дітей я беру додатково два гарних маленьких кошечка для їхніх маленьких пасочок! Щороку прикрашаю їх живими квітами і намагаюся зробити цікавими для дітей, бо святити паску йдемо разом із ними.

Рушник пасхальний колись вишила ще в школі, і він є зараз у моїх батьків.

Але попри те, що кошики зараз є найрізноманітніші, я консервативно не спокушаюся на їх заміну щороку. Хоча, звичайно, увагу цьому приділяю!"

Роман Романюк, директор Волинського обласного центру зайнятості:

"Кошик в нас досить давно один і той самий. Ми його не змінюємо фактично з моменту весілля. На перший сімейний Великдень придбали кошик, і відтоді він супроводжує нас ось уже 11-ту Пасху, з 2007 року. Тож кошику не зраджуємо і святкуємо з ним кожен Великдень.

Щодо великодніх рушничків, то дружина має талант, хист до вишивання, зокрема і шість чи сім сорочок мені вже вишила (щороку практично нові сорочки), тому і вишитих рушничків маємо вже декілька. А шодо цієї Пасхи, то буквально тиждень тому дружина завершила роботу над рушником з бісеру. Тож цього року на освячення буде новий, гарний, великий рушничок з бісеру ручної роботи, в який вкладена відповідна емоція.

Святкуємо Великдень щороку. Ми ходимо з дружиною разом на освячення у ніч із суботи на неділю. Вже років 5-7 ходимо освячувати в Жидичинський монастир. До великоднього кошика кладемо стандартний набір: безумовно паска як головний елемент, крашанки, трошки ковбаски, трошки м'яса – те, що буде на столі, те і освячується". 

Анна Данильчук, проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки:

"Українські традиції важливі, саме вони зберігали нашу націю у часи, коли Українська держава була колонізована і окупована. Великдень – одне з моїх улюблених свят, і це не просто час смачно поїсти, а час подумати, помолитися, подякувати Богу і повірити у перемогу добра, у Воскресіння.

Святити великодній кошик намагаємося вночі – тільки так можна пережити особливу атмосферу людської єдності, сотень палаючих свічечок, прибраних кошиків. Кошик у нас традиційний, з лози. Хотіла його замінити на більший, але поки не знайшла такого, як хотілося б. Мені важливо, щоб при його виробництві були дотримані наші давні традиції, бажано волинські. Тому уважніше придивлятимуся на майбутніх ярмарках.

Рушник завжди вишитий, іноді кладу новий, подарованиій, іноді давній, від бабці з Чернігівщини. Є і красиві серветки, які використовую уже вдома, їх моя інша бабця вишивала в далекій Аргентині.

Дуже радію, що сьогодні так багато людей повертаються до наших традицій, і не лише в центрі та на Заході, де нам поталанило їх зберегти, а й по всій Україні".

Олександра Куртєєва, редакторка ток-шоу "Протилежний Погляд":

"Рушник я купила, не вишивала, хоча вишивати вмію. Їх в мене декілька, так само як і кошиків. Кольорові, пастельних відтінків... Окремо готую також дитячий кошик для мого синочка. Він менших розмірів та має яскравий рушничок із курчатами.

Я взагалі приділяю багато уваги оформленню і декоруванню великоднього кошика. Люблю це діло – приготування!"

Олена Чернуха, редакторка програми "Тема дня" на телеканалі "Суспільне:UA":

"Великдень – це найбільше для свято для мене і моєї сім’ї, адже це світле християнське свято ми збираємося усією великою родиною у бабусі в селі. Трепетні розмови до ночі з сестричками, яких давно не бачила, всенічна служба у церкві, посвячення великоднього кошика, а потім – поїдання усіх смаколиків за родинним столом – так асоціюється у мене свято Христового Воскресіння з дитинства.

Кошик для посвячення років 10 тому замовила і купила у чоловіка, який плете їх на замовлення. Спочатку оздоблювала його самотужки квітами та стрічками, але 2 роки тому довірилася професіоналам з флористики – вони прикрасили мені кошик спеціально до Великодня.

Донедавна використовувала на посвяту рушничок, який вишивала хрестиком ще моя бабуся. Але цього року вирішила втілити свою давню мрію – вишити власноруч пасхальний рушничок бісером.

Вишивати, зізнаюся, легко, це заняття дуже захоплює і хочеться швидше побачити кінцевий результат. Утім робота на телебаченні вимагає багато зусиль і часу, тому бісером вишивала переважно вночі. Закінчила до свят, радію невимовно, що встигла. Тому цього року буде оновлення до Великодня. Усім гарних пасхальних свят!"

Павло Варварик, художник:

Особливоі історіі наш сімейний кошик та рушник не мають. І кошик, і рушник колись давно, років 7-8 тому придбали на ярмарку. Оскільки використовуємо кошик тільки на Пасху для освячення продуктів, то за цей час з кошиком нічого не стало, він, як новий. Кошик вже освячений більше семи разів, тому я вважаю, що він вже теж особливий!

І кошик, і рушник ми з дружиною купляли на ярмарку. Рушник гарний, вишитий руками тієі майстрині, що нам його і продала. Він мені подобається, і він в гарному стані. Тому заміняти його потреби немає. На жаль з моіх родичів ніхто не вишиває, щоб зробити щось особливе і надзвичайне. Так сталося, що творчістю та мистецтвом в своій родині займаюсь тільки я.

У велликодній кошик особливих продуктів не кладемо, а традиційний украінський набір: яйця, паска, домашня ковбаса, сало та інші м‘ясні наїдки. Ще кладемо сіль, щоб вона також була освячена".

Юлія Євпак, голова ГО Інститут волонтерства та громадської співпраці:

"Не пам’ятаю дату, коли з’явився великодній кошик в моїй родині, але точно знаю, що ним користувалась ще моя прабабуся. Звичайний світлий плетений кошик – нічого особливого. Ми його не прикрашаємо додатково. Просто накриваємо рушником. До речі, він також має свою історію: білим на білому вишитий (значить, має захищати та оберігати власників), був з моєю родиною з часу "розкуркулення" та втечі в Бесарабію. Хто його вишив – вже точно й не знаємо, ніби тітка моєї прабабусі.

Ці речі мають велике значення для нас, тому сенсу змінювати їх щороку нема, свою історію потрібно берегти".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Великодні кошики для волинян: історія майстра лозоплетіння із Закарпаття (фото)

 

Надрукувати
мітки:
коментарів
02 травня 2021
01 травня 2021
23 квітня 2021
22 квітня 2021
14 серпня 2020
02 травня 2020
20 квітня 2020
17 квітня 2020
13 квітня 2020
12 квітня 2020
06 квітня 2020
04 березня 2020
15:30