Вибір Зеленського – пік інфантилізму, – Фурса

На зло бабусі відморозимо вуха 

На виборах бореться не Зеленський і Порошенко й не Порошенко і Коломойський. Навіть не російський світ проти європейського вибору. Частково все це правда. Але насправді протистояння йде іншою лінією. Лінією емоційного і раціонального.

Про це написав економічний експерт Сергій Фурса на своїй сторінці у Facebook.

Далі цитуємо допис без змін:

Емоційна сторона хоче змін. Є втома від влади. Є розумні претензії до неї. Тому що влада корумпована. І це проблема. Проблема, яка була частиною української влади останні років 20. Є претензії не розумні, але які активно роздувалися популістами останні 5 років. І ось емоція вимагає змінити все. Викинути старий диван на смітник. Почати все з чистого аркуша. Емоція вимагає нового обличчя, будь-якого іншого, тільки не цього. Емоція працює з вірою. Вірою, що буде краще. Не впевненістю, заснованої на фактах, а саме з вірою. Емоція вимагає покарати владу за те, що та не виправдала очікувань. Емоція вимагає покарати владу за те, що та крала навіть під час війни. Емоція вимагає покарати владу за те, що після загибелі Небесної сотні ці люди хотіли жити як і раніше. І у цієї емоції є багато причин. І багато виправдань. Емоція вимагає відплати.

Емоція не відповідає на одне питання. "Як?". Але, втім, емоція його і не ставить. На те вона й емоція. І саме до емоції апелює сторона Зеленського. І робить це дуже успішно.

Раціональна сторона трохи інша. Раціональна сторона підходить до цих виборів як до ризику. Не до можливості, а саме як до ризику. Тому що раціональна сторона розуміє, що іноді вибір буває таким, що краще не стане. Раціональність вимагає визнати, що іноді вибір йде між "буде гірше" і "буде набагато гірше".

Принаймні в емоційному плані, тому що при збереженні співпраці з МВФ економічне зростання продовжиться. Раціональна сторона розуміє, що всі зміни в Україні, всі реформи, робилися під тиск кредиторів. І раціональна сторона не хоче втратити зв'язок з кредиторами. Раціональна частина не виключає, що президент 2-го строку може бути навіть гірше, ніж президент першого терміну. Але при цьому раціональна частина бачить, що альтернатива ризикованіша. Тому що в альтернативи є весь набір тих же негативних факторів, що й у нинішнього президента, але немає сильних сторін, які є у Порошенка. У альтернативи немає компетентності, на відміну від президента, і немає цінностей, які б гарантували, що на ключові позиції будуть розставлені дійсно пристойні люди. У альтернативи немає справжніх цінностей Майдану (вони не проявлялися під час Майдану, коли Зеленський жодного разу не підтримав протест, вони не проявляються у його серіалі, заснованому на демагогії й теорія "русского мира", зрештою) але є цінності української еліти, про яку одночасно і жартували й радісно намагалися на неї походити (від будиночка в російському світі Італії до колекції жлобських дорогих годин, як у паршивого СБУшника середньої ланки). У альтернативи є очевидна залежність від Коломойського, що робить його не самостійним і слабким і можна годинами сперечатися, гірше або краще Порошенко і Коломойський, але суть в тому, що це суперечка про 5% їх особистості. А на 95% вони тотожні. Це все створює ризики того, що під удар потрапить економіка. Це створює ризики того, що співпраці з МВФ не буде. І нам доведеться жити без МВФ. Тому що в один момент виявиться, що повернути Коломойському ПриватБанк важливіше, ніж зберегти співпрацю з Фондом. Чи стане ясно, що без сильного президента просувати реформи через парламент стане просто неможливо. І що майбутній хаос наступних 6-и місяців буде дуже дорого коштувати нам всім.

Раціональна сторона говорить про те, що гірше може бути. Раціональна сторона бачить динаміку поточних економічних показників і порівнює її з цифрами з Венесуели. І раціональна сторона розуміє, що якби не було співпраці з МВФ, то зараз би не було того помірного економічного зростання. А тривало б падіння, закручувалася б спіраль гіперінфляції. Раціональна сторона розуміє, що те, що було досягнуто на Донбасі – це найкращий результат, з тих, які могли б бути. Не ідеальний. Але найкращий з можливих. І раціональна сторона бачить, що існують ризики й втратити економічне зростання, а для цього варто лише рік обійтися без МВФ, отримавши девальвацію та інфляцію, і тоді розмови про злидарський народ стануть реальністю. Раціональна сторона говорить про те, що тільки останні 4 роки економічна політика України колишня правильна, і звинувачення в тому, що в цей час ми отримали падіння економіки (на першому етапі) нагадує звинувачення пожежних в пожежі, що вони приїхали гасити. Раціональна сторона говорить про те, що навіть попри корупцію президента ми рухаємося в останні роки в правильному напрямку, повільно, повземо, але в ту сторону. І МВФ і ЄС постійно повторюють, що за останні 5 років було зроблено більше, ніж за попередні 20-ть. І треба пришвидшуватися, а не бігти в інший бік.

Емоція вимагає покарати Порошенко. І чорт він заслужив це. Порошенко заслужив останніми роками таку емоцію. І хотілося б його покарати. Але покарати ще й себе при цьому - це не дуже розумно. Це на зло бабусі відморозити вуха. Емоція хоче думати, що є надія на швидкі зміни. На швидкий вихід з бідності. На швидке перетворення в Польщу, навіть якщо робити прямо протилежне тому, що робила Польща. Хоча при поточній диспозиції її просто немає. Немає жодних раціональних підстав очікувати, що Зеленський буде, зможе і захоче зробити те, що принесе ті самі швидкі зміни. Завжди, звичайно, є 5% ймовірності. Але хто йде в казино і ставить на зеро останні гроші в надії, що зможе потім на виграш прогодувати свою сім'ю?

Раціональний підхід дуже важкий. Тому що він позбавляє надії. Переносить її, частково, на парламентські вибори. І говорить про те, що справедливості немає. Це складна відповідь на складне питання. І поки перемагає емоція. Не тільки в Україні, до речі. Але в Україні це чиста загострена емоція. Тому що всі кандидати, яких зараз порівнюють з Зеленським і які перемагають по всьому світу, давно йшли до цієї перемоги, беручи участь в суспільному житті й проявляючи політичні переваги та цінності. І тільки в Україні президентом може стати актор, який просто вийшов зі знімального майданчика, про погляди якого ніхто нічого не знає. Це пік інфантилізму. І тут ми точно попереду планети всієї. І за такий інфантилізм доведеться платити. Грошима насамперед. Тому що як би нам не хотілося, як би не приємно було б реагувати емоційно, але на реальність впливає раціональність. І результат наших вчинків завжди впливає на наше майбутнє.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Втрата незалежності НБУ здатна в короткі терміни зробити нас усіх біднішими", – експерт