Весна починається в душі

Весною таки смачніша кава. Особливо рано-вранці, коли місто ще спить. Відкриваю штору і з великою чашкою гарячого напою забираюсь на підвіконня. До мене щоранку приєднується кіт. Я не скажу, що ми з ним  у хороших стосунках, бо він з характером. Проте кава зі мною – то святе.

Весна – це круто. Коли відкрити вранці вікно, то пахне божевільно. Новим днем, новими емоціями і новими відтінками у настрої. У когось весна пахне коханням, когось на щось надихає. І таки прокидається вона в душі у кожного.

Найперше, що хочеться, то прокинутися після зими. Звільнитися від важкого одягу. Від важких думок. І не тих людей.

Сьогодні, певно, знову буде дощ. Дошкульний вітер обов’язково вивертатиме усі парасолі навиворіт. Тому я без неї. Як завжди.

А дощ – то також весна. Сира, холодна, буденна й прісна. Проте – весна.

Хоча насправді не важливо, яка погода на вулиці. Набагато важливіше, яка вона у наших душах…