«Астанавітєсь», або Які 6 гривень за проїзд?

За статистикою анонімної луцької компанії, коли лучани читають новини, що у місті може піднятися вартість проїзду у маршрутках, то в 90% починає сіпатися око. А все тому, що луцькі водії маршруток інколи поводять себе не надто чемно, не хочуть перевозити людей з пільгами, їздять на транспорті, який має несправності та ще багато інших нюансів.

6 гривень за проїзд в таких умовах – це забагато, переконані лучани. Однак перевізники та водії маршруток мають іншу точку зору. І це безкінечний діалог/суперечка, яка заставляє нервуватися всіх.

Трапилася історія і зі мною, яка заставила задуматися, а чи дійсно 6 гривень – це саме та сума, яку варто платити за проїзд? Так, нещодавно вусатий водій маршруту № 8 проігнорував моє наполегливе бажання вийти з транспорту. Сидячи позаду водія, я чітко та голосно повідомила, що збираюся вийти на найближчій зупинці (перед мостом, який веде до «Там-Таму»), вдруге повідомила натиском на кнопку, яка мала б «задзвонити» десь біля водія. Однак той не почув, чи не захотів почути. Адже на зупинці не було людей, які б махали руками з проханням про зупинку, тримаючи 5 гривень. От моя поїздка й продовжилася до гіпермаркету.

«І що трапилося? Відвалилися ноги, коли ступила кілька зайвих кроків?», – запитаєте ви. А я поясню, що все нормально, нічого не відвалилося і я не кричала на водія, а дійсно поверталася до необхідного місця ногами, хоч і запізнювалася.

АЛЕ!

А якби на моєму місці був хтось, хто спішив додому, аби надати допомогу дитині чи людині похилого віку? І не встиг…

Наче все нормально. Звичайна неуважність. Однак вона ж може коштувати життя, яке не оцінюється в 5 чи 6 гривень.

P.S. вже задумалася, якщо не чути голосу пасажира та звуку кнопки, то може вигадати якийсь пристрій, який би гладив/світився/вібрував/вдаряв водія? Га? Бо як по-іншому?

Ілюстрація для привернення уваги.