Поділитись:

Там, де сонце на стінах. Там, де сонце на стелі

Автор: Оксана Пуняк |
Субота, 02 лютого 2019, 07:40

Сьогодні минає четвертий рік, як не стало Кузьми Скрябіна. 2 лютого 2015 року його автомобіль не розминувся із молоковозом. Усі живі, Кузьма загинув.

Тоді зранку Україна здригнулася від трагічної новини. Хтось сприймав прямолінійного Андрія Кузьменка, хтось – ні, хтось захоплювався його музикою, а хтось дивувався із таких "простонародних" текстів, хтось обурювався його минулим, яке було пов'язне з "Партією Регонів", а хтось пишався теперішнім. Але в день похорону музиканта Львів був заповнений людьми – і не тільки фанами – усі хотіли попрощатися зі своїм "чуваком" і "добряком".

Вечори пам'яті у всіх містах України, пропозиції перейменування вулиць і скверів на честь Кузьми, прохання присвоїти звання народного артиста, музичні нагороди, фільми, книги, ордени і заповнені зали. Із його піснями, але без нього. Люди починають цінувати тоді, коли втрачають, на жаль. 

Гурт "Скрябін" існує й надалі. Тільки то вже зовсім інший гурт. Справжнім "Срябіном" був Андрій Кузьменко. А справжній Андрій Кузьменко був і є у своїх піснях, які треба не слухати, а чути. 

Надрукувати
мітки:
коментарів