“Найскладніше і найвідповідальніше – спілкування з пацієнтками”, – хірург-гінеколог Микола Томашевський
Є стереотип: хірург – лікар, що ріже. Є думка: хірурги – жосткі та несентиментальні люди. Що насправді за маскою хірурга?
Хірурги медичного центру “Благомед” спростовуються стереотипи, змінюють уявлення та розповідають про роботу хірурга зовсім з іншого боку. З того боку, який дозволяє побачити: лікар-хірург – передусім людина, яка працює з іншими людьми, бачить їхній біль. І саме хірурги, яких чомусь прийнято вважати неемоційними мовчунами, як ніхто, знають, що слово лікує.
Хірург-гінеколог Микола Томашевський запевнив, що найскладніше і найвідповідальніше – це спілкування з пацієнтками.
"У дитинстві подивився фільм “Лікарня на околиці міста” і з тих пір мріяв стати хірургом", – досі пам’ятає Микола Петрович.
Про свій вибір ні разу не пошкодував, хоча каже: професія лікаря дуже змінює характер:
"Ця робота посилює як позитивні, так і негативні риси. З позитивного – стаєш більш стресостійкий, цілеспрямований. І обов’язково стаєш добрішим. Не ставши добрішим, працювати не зможеш. З негативного – роздратування. Наше роздратування від нічних чергувань, від хвилювань за пацієнтів відчувають на собі наші рідні, на жаль. Відчувають і розуміють – така робота".
“Не ставши добрішим, не зможеш працювати лікарем”. Після стереотипів про “жорсткість та нечутливість” хірургів чути таке дивно.
"Доброта і співчуття у розумінні хірурга – це робити все для того, щоб зробити біль пацієнта настільки меншим, наскільки це можливо, – пояснює Микола Томашевський. – Людина може думати, що лікар жорсткий, що робить їй боляче. Але ми робимо все, щоб максимально зменшити біль. Хвилюємося за пацієнтів, навіть коли вони вже вдома, дзвонимо, питаємо, як людина почувається. Так, це професіоналізм, але це передусім доброта і турбота про людину, на мою думку".
"Що найважче у нашій роботі? Спілкування. Коли жінка переступає поріг кабінету, є кілька секунд, щоб відчути її настрій, її характер, зрозуміти, як саме з нею потрібно говорити. Це насправді дуже важливо, від цього залежить дуже багато. Знаєте, якби ми були “мовчуни”, як думають про нашу роботу, якби не говорили з людьми, не заспокоювали, не переконували – набагато менше людей погоджувалися б на операції", – зазначає лікар.
"Жінка перед операцією хвилюється, боїться самої операції, боїться наркозу. “Чи все добре буде? Чи я проснуся”. Поговорити, заспокоїти, налаштувати на хвилю оптимізму – це також наша робота, не менш важлива, ніж сама операція. І це складно. І дуже відповідально", – додав він.
Микола Томашевський невдовзі знову – вдруге – йде лікарем в зону бойових дій.
"Лікарів там бракує, хлопці, з якими був там перший раз, постійно дзвонять. Та й просто кажучи: а хто, якщо не я?" – своє рішення пояснює небагатослівно.
Мабуть, принцип "хто, якщо не я" – один з тих, без яких не станеш добрим хірургом.
За небагатослівністю ховається бажання знайти САМЕ ТІ слова. За неемоційністю – здатність зосередитися на емоціях пацієнта, пропустити їх крізь себе і заспокоїти. За “жорсткістю” – чіткість і вміння цілком зосередитися на моменті “тут і зараз”, бо не маєш права на помилку. А за маскою хірурга – завжди трохи втомлене, але дуже добре обличчя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому ви постійно мерзнете і чим це небезпечно: коментують медики
