Поділитись:

Vox Dei. Нецензурщина в ЗМІ: що думають волинські експерти

Субота, 10 листопада 2018, 20:00

Учора, 9 листопада, відзначали День української писемності. Гарне і важливе свято, адже мова і культура мовлення потребує неабиякої підтримки. Особливо зараз, коли певні межі і заборони щодо культури мови стираються.  В ефірах чи в стрічках новинних сайтів дедалі частіше "проскакують" "красномовні" словечка. Люди зараз емоційні, буває, не стримуються – от і видають ЗМІ "перли", які можуть не тільки в текси, а й в заголовки потрапити. 

Тому ІА "Конкурент" запитав в журналістів/редакторів, чи варто пропускати ненормативну лексику в жуналістських матеріалах і чи були якісь казуси з "гострим" слівцем за час їхньої роботи.

Іванна Рудишин, головна редакторка інформаційного агентства  "ВолиньPost":

"Нецензурна лексика в текстах для мене прийнятна, якщо це частина прямої мови. Але і в цьому випадку я за те, аби її запікувати, подавати слово не повністю, закриваючи букви зірочкою, крапкою тощо. Якщо цього не робити, у реципієнта (особливо у ще не сформованого, який все вбирає, як губка) сформується враження, що такі слова – це загальноприйнята норма. Варто також зауважити, що нецензурну лексику зазвичай люблять читачі. Якщо у заголовку залишити таке слівце (хай і не повністю ), то він буде більш клікабельний, ніж той же заголовок без цього слівця. Щодо того, чи були казуси, то були, швидше, не у нас. Але я зараз є свідком у справі, де патрульна є позивачем до ЗМІ, який звинуватив її у використанні нецензурної лексики. Власне, у сюжеті запікали момент, де насправді не було матюка. Натомість ми у своєму матеріалі писали, що насправді запікав телеканал, адже теж були на місці події і мали своє відео". 

Оксана Головій, літредакторка газети "Волинські Новини":

"Загалом, грань між міцним смачним слівцем і нецензурним дуже тонка. Багато чого залежить від жанру публікації, виду ЗМІ та, власне, того, що хотів донести читачеві чи глядачеві автор. Адже комусь і слово «срака» може видатися жахливо нецензурним (пригадуєте відому в дев’яностих цілительку Марію-Стефанію, яка дуже дивувалася, як то так – срака є, а слова нема?), а комусь триповерховий мат вухо не ріже й кров з очей не пускає. А коли текст на специфічну тематику – як обійтися без жаргонізмів? (До слова, кому цікаво, є цілий словник жаргонної лексики: http://ukr-zhargon.wikidot.com/ ).

Втім, на мою думку, мінімальна лексична цензура в ЗМІ все-таки має бути. Бо ж будь-який засіб масової інформації претендує на те, аби «виховати» свого читача, є  своєрідним камертоном громадської думки. І якщо той камертон іржавий…

Зрештою, наша мова достатньо розмаїта, а журналісти здебільшого достатньо грамотні, аби послуговуватися силою-силенною синонімів та евфемізмів для того, щоб оминати такі собі вульгарні словесні кути в публікаціях чи сюжетах".

Лариса Андрійчук, журналістка, ведуча "UA:Волинь":

"В ефірах не було казусів, на щастя. Запікувати нецензурні слова, однозначно, треба – лайка це лайка. Щодо перефразовувати в публікаціях, то, думаю, все-таки ні. А зазначати, що лайка вживається, бо це характеризує людину". 

Михайло Кузьмич, лінійний продюсер телеканалу "UA:Волинь":

"Ставлення – різко негативне. Бо усьому своє місце і час. Ефір для всіх, тому має задовольняти максимальну кількість людей. Але і наші гості теж не дурні люди: евфемізмів знають силу-силенну! Тому запікувати треба було лише кілька разів: із концертів «Сергія Жадана і Собак» та Ірени Карпи". 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Надрукувати
мітки:
коментарів
11 березня 2020
25 лютого 2020
12 лютого 2020
17 січня 2020
11 вересня 2019
03 вересня 2019
02 вересня 2019
25 липня 2019
20 липня 2019
08 травня 2019
18 березня 2019
11 березня 2019
06 березня 2019