Vox Dei. Нецензурщина в ЗМІ: що думають волинські експерти

Учора, 9 листопада, відзначали День української писемності. Гарне і важливе свято, адже мова і культура мовлення потребує неабиякої підтримки. Особливо зараз, коли певні межі і заборони щодо культури мови стираються.  В ефірах чи в стрічках новинних сайтів дедалі частіше "проскакують" "красномовні" словечка. Люди зараз емоційні, буває, не стримуються – от і видають ЗМІ "перли", які можуть не тільки в текси, а й в заголовки потрапити. 

Тому ІА "Конкурент" запитав в журналістів/редакторів, чи варто пропускати ненормативну лексику в жуналістських матеріалах і чи були якісь казуси з "гострим" слівцем за час їхньої роботи.

Іванна Рудишин, головна редакторка інформаційного агентства  "ВолиньPost":

"Нецензурна лексика в текстах для мене прийнятна, якщо це частина прямої мови. Але і в цьому випадку я за те, аби її запікувати, подавати слово не повністю, закриваючи букви зірочкою, крапкою тощо. Якщо цього не робити, у реципієнта (особливо у ще не сформованого, який все вбирає, як губка) сформується враження, що такі слова – це загальноприйнята норма. Варто також зауважити, що нецензурну лексику зазвичай люблять читачі. Якщо у заголовку залишити таке слівце (хай і не повністю ), то він буде більш клікабельний, ніж той же заголовок без цього слівця. Щодо того, чи були казуси, то були, швидше, не у нас. Але я зараз є свідком у справі, де патрульна є позивачем до ЗМІ, який звинуватив її у використанні нецензурної лексики. Власне, у сюжеті запікали момент, де насправді не було матюка. Натомість ми у своєму матеріалі писали, що насправді запікав телеканал, адже теж були на місці події і мали своє відео". 

Оксана Головій, літредакторка газети "Волинські Новини":

"Загалом, грань між міцним смачним слівцем і нецензурним дуже тонка. Багато чого залежить від жанру публікації, виду ЗМІ та, власне, того, що хотів донести читачеві чи глядачеві автор. Адже комусь і слово «срака» може видатися жахливо нецензурним (пригадуєте відому в дев’яностих цілительку Марію-Стефанію, яка дуже дивувалася, як то так – срака є, а слова нема?), а комусь триповерховий мат вухо не ріже й кров з очей не пускає. А коли текст на специфічну тематику – як обійтися без жаргонізмів? (До слова, кому цікаво, є цілий словник жаргонної лексики: http://ukr-zhargon.wikidot.com/ ).

Втім, на мою думку, мінімальна лексична цензура в ЗМІ все-таки має бути. Бо ж будь-який засіб масової інформації претендує на те, аби «виховати» свого читача, є  своєрідним камертоном громадської думки. І якщо той камертон іржавий…

Зрештою, наша мова достатньо розмаїта, а журналісти здебільшого достатньо грамотні, аби послуговуватися силою-силенною синонімів та евфемізмів для того, щоб оминати такі собі вульгарні словесні кути в публікаціях чи сюжетах".

Лариса Андрійчук, журналістка, ведуча "UA:Волинь":

"В ефірах не було казусів, на щастя. Запікувати нецензурні слова, однозначно, треба – лайка це лайка. Щодо перефразовувати в публікаціях, то, думаю, все-таки ні. А зазначати, що лайка вживається, бо це характеризує людину". 

Михайло Кузьмич, лінійний продюсер телеканалу "UA:Волинь":

"Ставлення – різко негативне. Бо усьому своє місце і час. Ефір для всіх, тому має задовольняти максимальну кількість людей. Але і наші гості теж не дурні люди: евфемізмів знають силу-силенну! Тому запікувати треба було лише кілька разів: із концертів «Сергія Жадана і Собак» та Ірени Карпи". 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

• Ольга Куліш розповіла, чи має власник впливати на ЗМІ (відео)
• Головний редактор ІА "Конкурент" розповів, чи є на Волині фейкові ЗМІ (відео)
• "Набагато легше навчити нову людину", – продюсер UA: Волинь про "Практикум" на телеканалі (ІНТЕРВ’Ю)