Геннадій Сидоренко: "Боулінг – це гра проти власного "я"

Колись директор "George's Club" Юрій Король вже організовував мені інтерв'ю з культовою постаттю. Тоді це був видатний майстер народної творчості та видатний гравець у більярд Іван "Луцький" Ариванюк.

Цього разу Юрій запросив мене познайомитися з легендою українського боулінгу – Геннадієм Сидоренком. До Луцька він приїхав, щоб навчити усіх охочих збивати кеглі на зовсім іншому, професійному рівні.

"Боулінг – це наука", – натхненно розповідає багаторічний тренер збірної України, демонструючи, яким чином вибитий страйк залежить від математичних розрахунків гравця.

"Цільтеся у 5-ту кеглю", – каже він вищезгаданому Юрію. Та з посмішкою додає, коли той вибиває страйк: "Ну як тобі?"

Коли ми сідаємо за маленький столик, Геннадій дякує мені за те, що порівняв його з письменником Чарльзом Буковскі (в контексті зовнішності), та упродовж 20 хвилин розповідає про чудовий вид спорту – боулінг.

– Поясніть, будь ласка, для людини, яка далека від цього: боулінг – це розвага чи спорт? Чи, можливо, це розвага, яка стала спортом?

– Я займаюся боулінгом вже 20 років, і для мене це спорт. Спорт високих досягнень, який народився дуже давно: першу кеглю знайшли в єгипетській піраміді. А це, на хвилинку, 480-ий рік до нашої ери. З того часу він майже не змінився.

Боулінг дуже доступний, в цьому його краса. Ми не знайдемо багато людей, які є чемпіонами світу з греблі на каное. А тут перемогти може кожен.

Займатися боулінгом не дуже складно, проте, звісно, теж є свої секрети.

– Спеціалісти говорять про те, що людина може мати певні природні дані для того, щоб займатися відповідним видом спорту. Чи існує така формула в боулінгу? Довгі руки, короткі ноги чи щось інше дає якусь перевагу для гри?

– Насправді це дуже серйозне питання, яке турбує мене упродовж 20 років. Я особисто знайомий з чотирма чемпіонами світу і сформував для себе певне враження. Ви праві, антропометричні дані мають значення, проте можливість вільно займатися боулінгом нівелює це все. Людина з хорошою координацією буде грати. Чи можна її розвинути? Звісно, що можна.

– Коли ви навчаєте грати у боулінг, з чого ви розпочинаєте? Даєте кулю в руки і кажете: "Кидай"?

– Я пропоную людині кинути кулю і дивлюся, наскільки вона скоординована, а вже потім, залежно від гравця, формую програму. Я вважаю, що Бог створив нас всіх різними і грати кожен буде по-різному. Проте є певні фундаментальні речі, які повинні бути однаковими.

– Що найважливіше у підготовці спортсмена і як навчитися вибивати страйк?

– Вибити страйк дуже легко. Це роблять маленькі діти, які ніколи раніше не грали. Якщо говорити про підготовку, то для мене боулінг – це наука. Найголовніше у тренуванні – техніка виконання та ментальна підготовка. Чому це так важливо? Боулінг – це гра проти власного "я". Є лише ти та кеглі.

– Я грав у боулінг один раз, і мені цього виявилося достатньо, щоб зрозуміти: кулі доволі важкі. Звідси питання: яку роль відіграє фізична підготовка у тренуванні спортсмена-боулера? Чи потрібному ходити до тренажерної зали та виконувати якісь спеціальні вправи?

– Це спорт. І фізична підготовка тут обов'язкова. Я вважаю, що необхідно розвивати гнучкість, силу та займатися плаванням. Якщо говорити про вагу кулі, то, звісно, вони доволі важкі і для роботи з ними необхідно володіти силою.

Разом із цим, велику роль відіграє зручність кулі, тому я раджу усім, хто починає, обирати комфортну для себе кулю, не гнатися за найважчою.

– Зараз ми перебуваємо у боулінг-клубі і тут є все необхідне для гри. Проте, мені здається, що спортсмен вже повинен дбати про своє екіпірування. Скажіть, наскільки дорого професійно займатися боулінгом? Що необхідно купувати для цього?

– Передусім необхідно придбати спеціальне взуття. Воно має 5 замінних підошв та каблуків для того, щоб ковзати та правильно рухатися. Окрім цього, професійні гравці виготовляють кулі собі під руку. Зазвичай гравець має 6 куль для змагання. Середня ціна – 150 доларів. Однак вони зношуються, потрібно міняти. Скажімо так, професійно грати у боулінг не зовсім дешево.

– В Україні розвивається професійний боулінг?

– Звісно, що розвивається. Ми маємо переможців світових та європейських змагань, маємо талановиту молодь, яка теж перемагає на міжнародних першостях. Загалом наразі вже виросло 5-те покоління спортсменів і 80 % цих людей пройшли через мене.

– А як взагалі з'явився боулінг в Україні? Коли ви вперше зіграли?

– Є чудове кіно "Зануди"…

– З Вуді Гаррельсоном?

– … Так! Подивившись цей фільм, ми вирішили збудувати боулінг-клуб, він отримав назву "Страйк". Це було у Києві у 1998 році. А взагалі ще 1976-му 4 доріжки встановили у готелі "Русь". Проте туди могли потрапити лише обрані.

– Ви брали участь у експансії боулінг-клубів в інші міста України?

– Брав. Ми розвивали будівництво клубів у багатьох містах, допомагали дуже активно, створили федерацію.

– Одна з функцій професійного спорту – популяризація масового спорту серед населення. Разом із цим з масового спорту люди потрапляють у професійний. Скажіть, наскільки часто любителі стають професійними гравцями у боулінг?

– 20 років тому ми не могли навіть і мріяти, що наші учні стануть олімпійськими чемпіонами серед людей з вадами слуху. Ми не могли мріяти, що Дар′я Ковалева стане чотирикратною чемпіонкою Європи та виграє світові ігри. Насправді все розпочалося так, як ви і сказали. Саме з цього масового руху народилися спортсмени-тріумфатори. Чудово, що в Луцьку роблять певні кроки і запрошують спеціалістів для навчання людей, які можуть розповісти, куди рухатися далі.

– Яка мета вашого майстер-класу у Луцьку? Що ви хочете показати людям?

– По-перше, я допомагаю людям, які відкрили цей боулінг-клуб, популяризувати наш вид спорту. По-друге, я хочу, щоб росли нові спеціалісти, щоб молодь розвивалася та грала у боулінг.

***

Після нашої розмови Геннадій Сидоренко повернувся до своїх учнів та взяв кулю до рук. Набравши хід, кинув її на доріжку та вибив страйк. Коли ж він повернувся обличчям до нас, то воно було зосередженим, як в термінатора... За мить Геннадій оглянув усіх присутніх та різко перемінився, ставши знову усміхненим та граційним боулером.

"Боулінг – це ментальна гра. Коли ви стоїте на доріжці, то думайте лише про прізвище, яке написано у вас на спині", – ніби виправдовуючи свій суворий погляд, зазначив він.

Трохи забувши про кеглі, він раптово переключився на Волинь та розхвалив нашу рідну область. Особливі враження він отримав від знайомства з будинком Миколи Голованя та, власне, і від знайомства із самим архітектором.

"Це просто неймовірно, у мене ледь щелепа не відвалилася від побаченого", – зізнався він.

У підсумку я затримався ще на півтори години й уважно спостерігав за тим, як креативно навчає Геннадій підопічних. Коли ж я помітив, що тримаю в руці кулю для боулінга та ніжно її гладжу, то відчув, наскільки Сидоренко і справді геніальний, як раніше казав Юрій.

Людина, яка абсолютно байдужа до цієї гри, полюбила її, просто спостерігаючи за одним, вже не молодим, довговолосим та не дуже високим чоловіком. Це було і справді геніально.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• ШЕФ-КУХАР ЮРІЙ ХАЗІПОВ: "І КИТАЙЦЯ, І ФРАНЦУЗА НАГОДУВАВ БИ ВАРЕНИКАМИ ТА БОРЩЕМ"
• ЛУЦЬКИЙ ФІТНЕС-ТРЕНЕР РОЗПОВІВ ПРО ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ, ТРЕНУВАННЯ ТА СТЕРОЇДИ (ІНТЕРВ'Ю)