Довга, дивна та необрізана історія про гомосексуаліста, який "зав'язав"

Надворі був пізній ранок вівторка, коли мій товариш Сергій Шараєвський почав різко блідніти. Паніка та страх заволоділи головою зазвичай непохитного режисера від думки, що я планую проігнорувати захід, який він організовує.

Ймовірно, що деякі факти, описані вище, трішки перебільшені. Але в будь-якому разі це вже не має значення, тому що Сергій заговорив про ексклюзив: інтерв'ю з гомосексуалістом, який "зав'язав".

Зненацька американець Уінн Камерон Томпсон виявився значно старшим чоловіком, ніж я прогнозував. "I am young", – ніби ображеним голосом, кумедно примруживши око, відповість він... Що ж буде далі? Нічого неймовірного: 5-7 хвилин хвилин дещо сумбурного замовлення обіду, декілька взаємних посмішок, ковток води і 52 хвилини розмови, яку я точно запам'ятаю на все життя...

– Перш за все, вітаю вас в Україні та Луцьку, знаю, що ви тут не вперше, і сподіваюся, що вам у нас подобається. Я підготував для вас одне запитання, яке я зараз задам, а далі будемо імпровізувати. На мою думку, якщо умовно визначати такі собі "гомосексуальні теорії", я б виділив дві основні. Перша: гомосексуальність вроджена, і гомосексуаліст не обирає. Друга: гомосексуальність - це набута хвороба, відхилення в психіці тощо. Що скажете ви? Які причини гомосексуальності?

– У мене є третій погляд, з першими двома я не погоджуюся. Я вірю, що гомосексуальність походить від оточення. Це соціальна річ. У мене нема жодних доказів в підтримку того, що людина такою народжується. З цього приводу існує багато фейкових новин, але насправді ці гіпотези досі не доведені.

– Насправді я також думав про те, що у формуванні гомосексуальності провідну роль відіграє саме соціальний момент, зокрема люди навколо нас. Виділяючи дві умовні теорії, я не озвучував своє особисте бачення, а намагався узагальнити, яким чином це сприймають люди у всьому світі. А тепер скажіть, як розпочалася ваша історія?

– Якщо сказати коротко, то це було відділення від мого тата. У багатьох батьків існують проблеми у спілкуванні з власними дітьми. Через погану комунікацію між ними утворюється прірва.

Мені дуже не вистачало уваги та любові від тата... Звідки хлопчику набиратися мужності? З телебачення? З журналів? Від матері? Ні.

Свою жіночність дівчата черпають від матері. Юнаки ж ототожнюють себе з батьком. І якщо контакт відсутній – ми стаємо "голодні". Це відбулося і зі мною. Коли чоловіки почали проявляти увагу, гарно до мене ставитися, давати якісь речі, то мені це сподобалося... Я хотів цього. Мою сексуальність було принесено в жертву на їхній вівтар пожадливості.

– Як я розумію, ви розповіли про корені та передумови розвитку вашої гомосексуальності. А коли саме це розпочалося? Яким було ваше життя в той період?

– Мені було майже 13 років. В туалеті зі мною заговорив дорослий чоловік…Він почав мене торкатися… Мені подобалися його дотики та слова, мені було добре. Він знав, що я страждаю від емоційного голоду, знав, що це з легкістю переросте у фізичний голод. Я став надзвичайно сексуальнозалежним.

.– Слухаючи вас, я дійшов висновку, що гомосексуалізм – це механізм задоволення незадоволених потреб. Я правий?

– Точно в ціль (посміхається).

– Чим був та що означав гомосексуалізм для вас особисто, коли ви сповідували таке життя?

– Я не ідентифікував себе як природженого гомосексуаліста. Мені подобався секс з хлопцями, але я також обожнював займатися цим з дівчатами. В такому віці люди шукають себе і досить часто роблять не найкращий вибір.

– Як ви ставилися до ваших гомосексуальних зв'язків? Ви думали про це, як про щось погане? Чи вважали свої дії та бажання нормальними?

– Я не вважав себе та інших гомосексуалістами. Взагалі про це не думав! Я просто хотів сексу.

– Ви взагалі не задумувалися, що це щось неправильне, що так бути не повинно?

– Я дізнався про це від батьків. Але ми ніколи не розмовляли щодо цього детально, тому я не знав, як можна, а як – ні.

– Ви багато розповіли про різні соціальні моменти, які здатні призвести до гомосексуалізму. Я дуже нерелігійна людина ліберальних поглядів. Проте я переконаний, що відсутність батьківської підтримки, недостатня кількість спілкування, нерозуміння власних почуттів, проблеми з особистісною ідентифікацією багато в чому спричинені занепадом традиційних, сімейних цінностей, які проповідує церква.

– Мені здається, що така проблема насправді існує... І я дуже ціную те, що ви щойно сказали. Є дуже багато молоді, схожої на вас. Вони – ліберали, які хочуть дізнатися правду. Не зважаючи ні на що, вони відчувають силу справжніх сімейних цінностей і поважають їх... Слухаючи вас, я розумію, що надія є.

– Ви підкреслювали, що ніколи не були гомосексуалістом, який на 100 відсотків відданий "своїй справі". Вам просто подобався секс з чоловіками не менше, ніж з жінками. Це дуже схоже на психологічну залежність у наркомана. Яким чином у вас проходила відмова від гомосексуальних звичок?

– Чудове запитання (сміється та задумується)... Життя багатьох людей сповнене самотності та внутрішнього болю. Так сталося, що коханець, з яким я був на той час, покинув мене. Я залишився дуже самотнім.

Якось вранці я поглянув у дзеркало та побачив обличчя старіючого чоловіка, який мав дуже незадоволений вигляд. Я захотів, щоб це змінилося, та звернувся до Бога. Розумію, що ви людина не релігійна…

– Я не вірю в Бога, але віддаю належне релігії. Мені імпонують люди, які сповідують традиційні цінності. Вони формують гармонійне та успішне суспільство. Разом із цим я залишаюся лібералом.

– …Я ціную ваші слова. Ви – дуже чесний. Мені це імпонує…

Продовжу розповідь (посміхається). Я попросив у Бога змінити моє життя. Вирішив, що якщо це відбудеться, то Він і справді є... Бог почав впливати на моє мислення, і мене потягнуло до церкви. Там я сидів в останньому ряді, де нібито розміщувалися головні грішники (посміхається)...

– Ви не відчували потягу до чоловіків після того, як відкрили для себе Бога?

– Вже 20 років не відчуваю… Я одружений та щасливий.

– Розкажіть про свою дружину та ваші стосунки. Як ви з нею познайомилися?

– (посміхається) Це дуже довга історія (пригадує)... Коли ми познайомилися, мені було 23, а їй – 18 років. Тоді я перебував у в'язниці... Важко зрозуміти, що спонукало моїх батьків познайомити нас. Можливо, сподівалися, що дівчина змінила б моє життя (посміхається). Певно, це найдурніше, що можна зробити для хлопця, який страждає від гомосексуалізму…

– Чому найдурніше?

– Бо це не дієво...

Отож, я зустрівся з нею знову, коли вийшов на волю. Не знаю, що сталося, але ми і справді закохалися! Щоправда, я так і не зміг примирити ці дві частини себе. У підсумку стосунки розірвалися, і кожен пішов своєю дорогою...

У 2007 році, коли помер її чоловік, вона намагалася знайти мою матір, з якою вони товаришували в давні часи. Проте мама також вже померла. Далі була спроба знайти мого брата. У підсумку вона натрапила на моє ім'я і зайшла на сайт нашої організації.

Ми почали спілкуватися знову і невдовзі зустрілися. На той час я жив у Південній Африці та прилетів у США, щоб продовжити візу. Ми побачилися, і у мене не було відчуття, що я досі по вуха в неї закоханий...

Владнавши усі справи, я повернувся в ПАР. Ми продовжили спілкуватися, використовуючи "Скайп". І тоді, дивлячись на неї через екран, я відчув цей політ метеликів (говорячи це, він робить колові рухи рукою навколо живота)…Ви коли-небудь закохувалися? (посміхається).

–Так.

– Тоді ви розумієте мене. Це особливі відчуття! У 2009-му я повернувся в Штати, і ми з Джуді побралися. 6 червня ми відсвяткували 9 років подружнього життя.

Вчора ми розмовляли. Вона запитала: "Як у тебе справи?". Я відповів: "Все добре, я дуже сумую за тобою". А вона каже: "Я також сумую за тобою" (посміхається). Її голос був сповнений доброти та любові. Це те, чого я потребував. Це допомагає мені любити її більше, я не можу дочекатися моменту, коли повернуся додому.

– Чесно кажучи, я ніколи навіть і не припускав, що з гомосексуалізмом можна "зав'язати". Я думав, що вони або геї назавжди, або бісексуали, які то тут, то там…

– (натхненно) Таких історій тисячі!

– Ви зазначали, що змінитися вам допоміг Бог. Він відповів на ваше прохання та дав ту, вкрай необхідну підтримку. Скажіть, окрім вашої віри в Господа, хто з людей, а мені здається, що вони були, допомагав вам "перероджуватися" ?

– Так! Я отримував підтримку від гетеросексуальних чоловіків, які були поряд зі мною. Ми їздили рибалити, смажити шашлики, грали регбі, футбол. Ми постійно займалися різноманітними чоловічими справами. Та атмосфера була надзвичайно здоровою.

– Мушу зізнатися: попереднє питання було своєрідним експериментом. Нещодавно я читав інтерв'ю з росіянином, який, як і ви, "зав'язав" з гомосексуалізмом. Він розповідав, що саме справжні чоловіки, такі собі 100-відсоткові "натурали", допомогли йому найбільше. Їхня підтримка виявилася ключовою… Цілком ймовірно, що я ненормальний, але мені було вкрай важливо, щоб ви розповіли мені про те ж саме, не відповідаючи на прямолійне запитання.

– Я переконаний на 100% в тому, що кожній людині, яка хоче стати кращою, яка прагне бути здоровою, необхідне оточення саме таких "здорових" особистостей. Це актуально для будь-чого… Дякую! Я дуже ціную те, що ви тільки-що сказали.

– Наостанок я запитаю у вас про Україну, українців та Луцьк, в якому ви зараз перебуваєте. Як ви себе почуваєте, гостюючи у нас?

– (думає) Україна стала для мене сім'єю. Я люблю українців. У кожного з вас – "велике" серце. Ви пройшли через пекло, виступивши проти несправедливості. Коли у 2014 році я був на Майдані та бачив фотографії людей, які загинули… Я не зміг стримати сліз, це дуже торкнулося мене. Я вірю в суверенну свободу для України. Я завжди про це казатиму. Ось, що я відчуваю до України.