Дует ведучих "Open Space": як студенти ЛНТУ створили власний бренд (інтерв'ю)

Як журналісту мені доводиться відвідувати безліч подій: від концертів в університетах до загальноміських "руханин". Так, на "Великому дитячому святі спорту", що нещодавно відбулося у "Сіті Парку", вкотре звернула увагу на активних ведучих, яких бачила на багатьох заходах.

Дует ведучих "Open Space" одразу підкорює своєю харизмою та позитивом. Отож, ми вирішили поговорити про те, як за майже рік хлопці стали відомими та створили свій бренд, про який нині знають багато лучан.

Зізнаюсь, що здивувалася, коли дізналася, що дует Василя Лотошинського та Владислава Літковича існує вже майже рік. Хлопці проанонсували, що 9 вересня відбудеться святкування дня народження дуету, а тому запрошують усіх охочих. Усі деталі обіцяють згодом оприлюднити.

– Не можна відразу говорити про вашу спільну діяльність, не запитавши, як ви познайомилися та здружилися?

Владислав: Наступне запитання, будь ласка (сміється, – К.).

Василь: Наша історія, можливо, не така романтична, як у деяких пар (сміється, – К.). Але вона також цікава. Це трапилося два роки тому. Нас об'єднала Студентська рада нашого університету. Тоді я навчався на третьому курсі, вже був "прошарений". Мене покликав мій друг Костя на збори факультету КНІТ. Я якраз був головою факультету бізнесу, і він запропонував зробити якийсь спільний захід, щоб ці два факультети об'єднати. І ми вирішили зробити "КНІТ/ФБ-party". І на цих зборах я пропонував різні ідеї, жартував, як завжди, а Влад з усього сміявся, і все це – доля (сміються, – К.). Потім ми разом робили один захід і вже ближче знайомилися, здружилися і зрозуміли, що нам треба разом робити якийсь спільний проект.

– Як народився дует ведучих "Open Space" і чому таку назву взяли?

Владислав: Знаю, що це мало би бути творчим об'єднанням. Тобто ідея "Open Space" полягала в тому, щоб зібрати всіх топових фотографів, ведучих, відеографів Луцька і вже далі просуватися разом. Правильно?

Василь: Розкажу ще смішнішу історію. Той же Костя якось сказав, щоб ми разом провели "Міс КНІТ". Написали тоді сценарій і він не зберігся на комп'ютері. Ми за день до заходу почали писати все наново. І я тоді кажу: "Давай якось назвемося". А я десь побачив в нього на комп'ютері, що писало "Open Space". Мені сподобалося, і так ми назвалися.

Владислав: Тобто навіть назва без мене вигадалася. Я вже прийшов на все готове (сміється,– К.).

Василь: Потім вже була ідея створити творче об'єднання. І зібрати не те, що топових, а всіх охочих, щоб у нас була база людей. І коли приходитимуть клієнти і казатимуть, що треба люди навіть на волонтерський захід, то ми могли б когось порекомендувати.

– На вашій сторінці в Instagram вказано, що ви готові проводити заходи різного формату: від днів народжень та вечірок до весіль. Зізнавайтеся, як пишете такі різноманітні сценарії та чи є місце імпровізації на заходах?

Владислав: А ще в нас в Інстаграмі пише, що ми – меблі (сміється, – К.).

Василь: Це така іронія. Одразу так перевіряємо, чи є в замовників чи організаторів почуття гумору.

Василь: Пишемо так – сідаємо у нас на офісі…

Владислав: У мене вдома (сміється, – К.).

Василь: І починаємо писати. Все залежить від того, чи довгим буде захід.

Владислав: У нас часто йде така штука, що під час написання сценарію ми розповідаємо якісь приколи, сміємося з цього і цим збільшуємо час.

Василь: Ще не було такого заходу, на якому б нам сказали, що не можна залучати гумор, імпровізувати. Тому й до кожного заходу ставимося з гумором, стараємося вигадати жарти. Унікальність тексту у нас 100 %. Навіть говоримо не "Доброго дня", а "Доброго-доброго-доброго дня".

Владислав: Це, до речі, наша ключова фраза. Кожний захід, який ми проводимо, розпочинаємо з цих слів.

– Розкажіть про свої курйози в діяльності.

Владислав: У нас була штука, коли ми говорили на сцені, а Вася забігав за куліси і в мікрофон говорив: "Дайте води". Я це пам'ятаю.

Василь: Нас звукорежисер попередив, що якщо ці мікрофони вимкнути, то потім потрібно буде дуже довго їх вмикати. Я забіг і сказав це: "Дайте води". А люди почули. Але тоді посміялися з цього. Дехто подумав, що ми це навмисно зробили, щоб розважити публіку. А я ще Владові завжди кажу: "10 гривЕНЬ". А він – "10 гривНІВ" (сміються, – К.).

– Певно, в кожної людини є свій кумир. На кого ви рівняєтеся, а кого хочете взагалі "переплюнути"?

Василь: Хочу "переплюнути" Зеленського в плані гумору і в плані того, як він проводить заходи. Ця людина дуже крута. Його імпровізація – наче він як з небес спустився, щоб зімпровізувати (сміється, – К.). От як "Лігу сміху" він веде. Якісь команди жартують, а він інколи жартує ще краще, ніж вони. Але видно, що це імпровізація, а не заготовка.

Владислав: Якщо ти заговорив про Зеленського, то я говоритиму про Притулу. Також людина, про яку я багато читав. І знаю, що коли він проводить гумористичні шоу, то виходить абсолютно без сценарію. Для мене це взірець.

Василь: Я ще хотів би "переплюнути" Олександра Скічка. Він був ведучим на "Євробаченні". Якщо вже провів такий конкурс, то це рівень. Є що внукам розповісти. Це вже не просто захід, а "Євробачення", тим паче в Києві.

– Ви – студенти технічного університету. Зізнавайтеся, чи маєте якісь привілеї, коли робите події для навчального закладу?

Василь: Найчастіше всі нейтрально ставляться. Треба розуміти основні речі: навчання – це навчання, а якась своя діяльність для університету – це зовсім інше. Деякі викладачі можуть добре поставитися до цього і якось пом'якшено до тебе ставитися, але не всі. Викладачі розуміють, якщо ти пропустив пару, то все ж таки ти не займався якоюсь нісенітницею: не прогулював, не сидів за гаражами чи як там кажуть.

– У наш час всі стають блогерами. Це допомагає ставати більш пізнаваними та популярними. Не думали таким чином збільшити свою аудиторію?

Василь: Зараз розкажу одну епічну штуку: в мене є канал на YouTube, і там 24 підписника (сміється, – К.). І ці 24 людини – це, напевно, мій швагро і дуже близькі друзі. Я туди завантажував відео з деяких заходів, щоб люди побачили, як ми готуємося до них. Це для того, аби потім я і люди, які були зі мною, через кілька років могли подивитися на це і посміятися.

Владислав: Я стежу за дуже багатьма українськими ведучими в різних містах. І наткнувся на одне інтерв'ю, де ведучий розповідав, що він знімає влоги із заходів. Із цих влогів приходить дуже багато клієнтів, які бачать, який ти насправді. Нам було б цікаво задуматися над такою діяльністю. Але зараз чи потім – це вже інше запитання.

– Після закінчення університету станете серйозними фахівцями у своїй технічній сфері чи оберете діяльність ведучих?

Василь: Вже зрозумів на 1 курсі, що дуже мала ймовірність того, що я буду працювати за спеціальністю. Відкрив для себе, що я творча людина і вже маю залежність від сцени і виступів. Хочу зробити це основною роботою, і, можливо, матиму ще якусь додаткову.

Владислав: Побутує така думка, що диплом – це просто папірець. Можливо, й так, але я зовсім не жалкую, що вступив до університету тому, що виш – це така платформа, яка дає нереальні можливості для розвитку у будь-якій сфері.

Василь: Загалом будемо й надалі працювати ведучими та знайдемо щось із цим пов'язане: на телебаченні, сценаристами чи навіть арт-директорами в якомусь закладі.