Як починається розмова

У нас в Україні, коли лунає звертання "шановний", треба чекати на якісь неприємності або претензії. Парадокс, хіба ні? Начебто слово має зовсім іншу семантику. І логічно ми мали би тішитися, що ми для когось "шановні". Але переважно ні. Назвали вас шановним, значить ви комусь чимось не догодили. І будьте обережним, коли відповідаєте на таке звертання. Можна нарватися на слова буквально неприємні. І це не єдине таке звертання-паразит.

Є ще "дєвочка"/"мальчік". Якби звучало українською, то було б набагато приємніше. А так відчуваєш, ніби СРСР повертається, яке особисто я знаю лише з фільмів і книг. Ну але вже краще так, ніж "ей, ти!" або "чуєш?" Це взагалі якесь знеособлення. І то лише дрібка таких звертань. Впевнена, що кожен зможе назвати якесь своє неулюблене.

На жаль, є в нашому спілкуванні прогалина щодо ввічливості звернення. Нам би не завадило її заповнити: відшліфувати і окультурити те, з чого починається кожна розмова.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій.Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.