#Cім_сорок: індійські нетрі в Луцьку

Скільки не писали про сміття на вулиці Гнідавській - все марно, і навіть чарівна сила Фейсбуку не допомогла, бо віз і нині там.

Відтак поблизу Синагоги, неподалік історико-культурної частини міста розкинувся полігон з будівельних відходів. В цю купу сміття хтось додумався викинути зламаний унітаз і чомусь думаю, що це тільки початок. Ймовірно, що згодом до унітаза доєднаються старі канапи, шпалери, підгузки та інші відходи, бо наші люди по-іншому, очевидно не звикли.

На жаль це вже вкорінилось у свідомість більшості людей: Подумаєш, викину туди своє сміття, там же воно й так лежить. Подумаєш, що поблизу проїжджої частини, у всіх на виду, біля житлового будинку – тож не біля мого…

Я вже мовчу за інше сміття, яке валяється під ногами і добре, якщо погода не вітряна і воно не літає, як перекоти-поле вулицями міста.

Не особливого шарму місту додають дерев'яні сарайчики, прибудови, які виконують незрозуміло які функції. Їх ніби й демонтовують час від часу, але наші люди знаходять інші способи захаращувати територію – то гори щебеню серед вулиці, то якісь дошки накриті поліетиленом, то от гори будівельного сміття та інше. Особливо багато мотлоху, сарайчиків і стихійних сміттєзвалищ на місці напівзруйнованих будинків – у Старому місті.

І яке перше враження чи асоціації викличе у гостей міста побачене? – хіба що з індійськими нетрями…