Чим далі в ліс – тим більше дров

"Чим більше в ліс – тим більше дров", – кажуть в народі. І це прислів′я для мене найточніше змальовує все те, що відбувається зараз в Україні, – реформи. Вони в нас якісь хаотичні і безконтрольні. Ніби і є рух, але напрямок невизначений. Однак країна змінюється, повірте. І для того, аби в цьому переконатися, варто спробувати скористатися якимсь правом громадянина не в обласному центрі, а за пару кілометрів від нього.

Мабуть, траплялися на очі новини про незрозумілі черги на отримання закордонних і внутрішніх паспортів нових зразків. Коли люди нібито займають черги з ночі, а в результаті вистоюють безрезультатно весь день. Бо електронна черга не дійшла до району. Бо неорганізована робота і недостатньо інформовані люди. Бо графік роботи – зовсім не графік. Бо реформували систему, але не людей. На ту 50-ку народу, який щодня назбирується в приміщеннях регіональної міграційної служби є дві людини, які виконують всі можливі види послуг паспортного столу. І в кращому випадку – це "нові" люди, які володіють ПК і орієнтуються в процедурі. А в гіршому – люди з надцятилітнім досвідом, які знають схеми, а не процедури, і набирають дані на клавіатурі одним пальцем.

А ще псують атмосферу самі ж люди, які один поперед одного викреслюють попередників у сформованих списках чи взагалі лізуть без черги, "бо дуже треба", "бо я вже тут не перший день стою", "бо в мене остання маршрутка" . Ну й, звісно, як тут без корупції. Бо таке середовище – рай для розмноження корупційних паразитів.

А школярам, до прикладу, треба паспорт на ЗНО. Не буде паспорта – будуть нові проблеми. І виникає питання: а як бути законослухняним громадянином, якщо держава не може гарантувати виконання своїх законів? От саме в таких випадках розумієш: черги, до прикладу, в луцькому ЦНАПі – не черги. І все відносне. І Україна змінюється. Повільно, важко і по низхідній. І колись такі добереться та омріяна Європа з великого міста до малого. Я вірю.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.