Якби ми зазнали катастрофи, хто би толерував наші слабкості?

Якби ми летіли в літаку, він зазнав аварії, а ми дивом вижили, але опинилися, скажімо, в лісах сам-на-сам з матінкою природою, то рано чи пізно кожен був би сам по собі.

У вас слабкий характер, вас все дістало і ви постійно ниєте? Шановний, це ваші проблеми. Скиглення ніхто не любить.

У вас ломка від відсутності цигарок? У вас залежність від алкоголю? Значить, це ваша слабкість, а слабкості ніхто не любить.

Ніхто би не захотів витрачати ресурси, їжу, час на тих, хто не може чи, точніше, не хоче взяти себе в руки, справитися зі своїми проблемами.

Але у світі без "якби" слабкості навіть певною мірою заохочують. Скільки існує служб, які б допомагали успішним людей і скільки, які піклуються про так звані кризові верстви населення. Коли в сім'ї, для прикладу, є дебошир, то з ним працюють силові структури, соціальні служби, психологи, громадські організації, церковні громади, підключаються родичі, куми та сусіди. Всі хочуть поставити цю людину на істинний шлях. Такий шалений ресурс витрачається для вгамування слабкостей!

Якби ми жили у лісі, на такого дебошира знайшовся би сильніший, і змусив його боятися. Або всім було просто байдуже.

Але цивілізація та вибір гуманізму певним чином живлять чиїсь слабкості. Це не добре, і не погано. Це, певно, така ціна.

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.