Поділитись:

Поки ми не молилися, нас рятували герої

Понеділок, 16 жовтня 2017, 07:40

У дитинстві, коли чулося слово "герой", то уявлявся якийсь надчоловік, який здатен за 2 секунди погасити вогонь. Та що там вогонь, здатен залізо перетворити в рідину чи підняти над собою найтяжчі предмети всесвіту. Він міг як мінімум врятувати котика, який високо заліз на дерево, а максимум – врятувати людство від кінця світу. Йому все і завжди вдавалося – він же герой.

З роками зрозуміла, що не існує такого героя. А котика врятувати може і звичайний пересічний чоловік. Поняття героя розмилося до певного часу. До АТО, яка ще не називалася АТО…

На щастя, зараз можу гордитися, що знайома з героєм, знаю його ім'я і в якому місті він живе. Знаю, що він готовий пожертвувати собою заради Батьківщини, як вже одного разу це і зробив. Знаю, яким тембром голосу він говорить про війну і як вірить у Бога. Знаю, як гідно він поводить себе із особами слабшої статі. Знаю, як він ставиться до дітей. Знаю, як йому болить за Україну. Він із тих, хто ніколи не скаже "мене це не стосується", він готовий допомогти, підставити своє плече. Його вчинки говорять самі за себе! Такий чоловік є вищим всіх нагород, похвал і відзнак. І ні в якому разі не називає себе героєм. А я називаю!

Він має більше сили ніж той надчоловік, що ввижався мені в дитинстві. Він не врятував людство від кінця світу, але він свого часу рятував нас, українців, поки ми спали, їли, молилися чи не молилися, робили добро чи зло.

То все таки герої існують. І я знаю його ім'я. Він вище всіх нагород і не називає себе героєм. А я називаю!

Рубрика СІМ_СОРОК є формою блогу, в якій журналісти виступають як вільні дописувачі та висловлюють своє бачення тих чи інших ситуацій. Редакція може не поділяти думку автора. Якщо в публікації вказана інформація, з якою Ви не погоджуєтесь, зв'яжіться з редакцією.

Надрукувати
мітки:
коментарів