Поділитись:

Понад два роки вважався зниклим безвісти: до Луцька «на щиті» повертається захисник Юрій Наплета

П'ятниця, 20 листопада 2026, 14:55
Понад два роки вважався зниклим безвісти: до Луцька «на щиті» повертається захисник Юрій Наплета

До Луцька «на щиті» повертається захисник Юрій Наплета, який віддав життя за Україну восени 2024 року на Донеччині. Понад два роки рідні чекали на нього та вірили в диво, однак результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна.

Про це повідомили у Луцькій міській раді.

Юрій Наплета народився 5 травня 1981 року в Луцьку. Навчався у місцевій школі № 3, а згодом здобув педагогічну освіту у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. До повномасштабного вторгнення та мобілізації жив і працював у рідному місті, зокрема в компанії «Естро».

До лав Збройних сил України чоловік долучився у червні 2024 року. Після підготовки на полігоні продовжив навчання в Академії Сухопутних військ в Одесі, де здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта, чим щиро пишався. Свій останній бій воїн прийняв у вересні 2024 року під час ворожого штурму поблизу села Миколаївка Покровського району Донецької області.

За словами дружини Оксани Вікторівни, Юрій був людиною слова – доброю, чесною та чуйною. Він обожнював подорожі й відпочинок на природі, мав чимало друзів і легко знаходив спільну мову з людьми. Службу у війську вважав для себе великою честю.

«Юра був дуже відповідальним. Усьому, за що брався, повністю віддавався. Під час навчання дуже сильно травмував ногу, однак, незважаючи на складну травму, поїхав у військову частину в Покровськ. Виходив на завдання на позиції, хоч не міг нормально ходити. Йому потрібна була реабілітація і додаткове лікування, а він поїхав воювати», – розповіла дружина захисника.

Понад два роки жінка не втрачала надії, що її чоловік живий і може перебувати в російському полоні:

«Юра був тією людиною, поруч з якою ставало спокійніше. Надзвичайно добрий, щирий, уважний. Людина з великим серцем. Він був моєю опорою, підтримкою, моїм найближчим другом і коханням усього мого життя. Я завжди знала, що можу покластися на нього, що б не сталося. Його доброта, турбота та щирість були теплом, яке наповнювало моє життя. Майже два роки я жила очікуванням, не могла і не хотіла вірити, що мого Юри більше немає. Кожна звістка, кожне слово давали надію, що він живий. Вірила, що він може бути в полоні, що одного дня відчиняться двері і я знову побачу найдорожчі очі, зможу обійняти свого чоловіка і сказати, як сильно його люблю. Я боролася за нього і до останнього вірила, молилася і сподівалася на диво. І навіть тепер, коли страшна звістка підтвердила найгірше, серце відмовляється приймати цю реальність. Зі смертю Юри я втратила частинку своєї душі».

У полеглого захисника залишилися дружина Оксана Вікторівна, мама Людмила Анатоліївна та батько Сергій Ананійович.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Редакція сайту новин Волині «Конкурент» висловлює співчуття рідним і близьким.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

 

Надрукувати
мітки:
коментарів