Поділитись:

Від далекобійника до головного сержанта: історія волинського нацгвардійця Івана Конончука

Середа, 18 листопада 2026, 12:50
Від далекобійника до головного сержанта: історія волинського нацгвардійця Івана Конончука

У мирному житті Іван Конончук працював водієм-далекобійником – любив свою справу, дбав про родину та будував плани на майбутнє. Проте ще у 2014 році, коли російська агресія вперше торкнулася української землі, він змінив кермо вантажівки на зброю і добровольцем пішов захищати країну в зоні АТО.

Про це повідомили у 32-му Волинському окремому батальйоні Національної гвардії України.

Після завершення першого контракту Іван повернувся до цивільного життя та знову сів за кермо. Але з початком повномасштабного вторгнення він без вагань вдруге став на захист держави, поповнивши лави волинських нацгвардійців. Набутий раніше бойовий досвід, внутрішня відповідальність та вміння знаходити спільну мову з людьми швидко зробили його лідером серед побратимів і заклали основу для призначення головним сержантом підрозділу.

«Сучасна війна надзвичайно технологічна й суттєво відрізняється від тієї, з якою ми мали справу раніше. Її навіть складно порівнювати з попереднім бойовим досвідом. Відповідно сержант – це місток між командиром і солдатом», – ділиться Іван Конончук.

Під час бойових виходів на Донеччині на його плечі лягла організація роботи особового складу: грамотний розподіл обов’язків, контроль за готовністю озброєння та спорядження. Іван дбав про те, щоб кожен військовослужбовець чітко усвідомлював свою роль і міг швидко зорієнтуватися у критичний момент.

«Потрібно було організувати виконання поставленого завдання так, щоб кожен знав свою роль. Тут найважливіший власний приклад: якщо ти не боїшся, впевнено дієш і знаєш, що робити, за тобою піде решта», – наголошує нацгвардієць.

Справжнім випробуванням на міцність стала оборона однієї з бойових позицій, яку Іван разом із побратимами безперервно утримував протягом 99 діб. Попри постійні штурми противника, підрозділ тримав рубіж, а головний сержант паралельно забезпечував безперебійну логістику – підвезення боєприпасів, провізії та евакуацію поранених.

«Буває по-різному, іноді дуже важко, але не можна втрачати самоконтроль. На взаємній підтримці та довірі тримається весь бойовий колектив. Кожен має знати, що поруч є побратим, на якого можна покластися. Я відповідаю за своїх хлопців, тому маю бути для них опорою», – резюмує Іван Конончук.

Від далекобійника до головного сержанта: історія волинського нацгвардійця Івана Конончука 

Бойовий шлях Івана наочно демонструє, як цивільна витримка та фронтовий гарт перетворюють звичайного чоловіка на авторитетного командира. Сьогодні він власним прикладом навчає, підтримує й веде за собою воїнів, формуючи злагоджений та незламний колектив.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів