Від далекобійника до головного сержанта: історія волинського нацгвардійця Івана Конончука

У мирному житті Іван Конончук працював водієм-далекобійником – любив свою справу, дбав про родину та будував плани на майбутнє. Проте ще у 2014 році, коли російська агресія вперше торкнулася української землі, він змінив кермо вантажівки на зброю і добровольцем пішов захищати країну в зоні АТО.
Про це повідомили у 32-му Волинському окремому батальйоні Національної гвардії України.
Після завершення першого контракту Іван повернувся до цивільного життя та знову сів за кермо. Але з початком повномасштабного вторгнення він без вагань вдруге став на захист держави, поповнивши лави волинських нацгвардійців. Набутий раніше бойовий досвід, внутрішня відповідальність та вміння знаходити спільну мову з людьми швидко зробили його лідером серед побратимів і заклали основу для призначення головним сержантом підрозділу.
«Сучасна війна надзвичайно технологічна й суттєво відрізняється від тієї, з якою ми мали справу раніше. Її навіть складно порівнювати з попереднім бойовим досвідом. Відповідно сержант – це місток між командиром і солдатом», – ділиться Іван Конончук.
Під час бойових виходів на Донеччині на його плечі лягла організація роботи особового складу: грамотний розподіл обов’язків, контроль за готовністю озброєння та спорядження. Іван дбав про те, щоб кожен військовослужбовець чітко усвідомлював свою роль і міг швидко зорієнтуватися у критичний момент.
«Потрібно було організувати виконання поставленого завдання так, щоб кожен знав свою роль. Тут найважливіший власний приклад: якщо ти не боїшся, впевнено дієш і знаєш, що робити, за тобою піде решта», – наголошує нацгвардієць.
Справжнім випробуванням на міцність стала оборона однієї з бойових позицій, яку Іван разом із побратимами безперервно утримував протягом 99 діб. Попри постійні штурми противника, підрозділ тримав рубіж, а головний сержант паралельно забезпечував безперебійну логістику – підвезення боєприпасів, провізії та евакуацію поранених.
«Буває по-різному, іноді дуже важко, але не можна втрачати самоконтроль. На взаємній підтримці та довірі тримається весь бойовий колектив. Кожен має знати, що поруч є побратим, на якого можна покластися. Я відповідаю за своїх хлопців, тому маю бути для них опорою», – резюмує Іван Конончук.
Бойовий шлях Івана наочно демонструє, як цивільна витримка та фронтовий гарт перетворюють звичайного чоловіка на авторитетного командира. Сьогодні він власним прикладом навчає, підтримує й веде за собою воїнів, формуючи злагоджений та незламний колектив.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- На Волині нацгвардійці зустріли з пологового будинку дружину та новонароджену доньку зниклого безвісти побратима
- Сім’ям чотирьох нацгвардійців на Волині передали посмертні нагороди полеглих захисників (фото)
- 107 тисяч за втечу на «швидкій»: у Києві судять жінку, яка влаштувала провокацію під пунктом мобілізованих
На сайті використовуються файли cookie. Для згоди, будь ласка, натисніть «Прийняти». Докладну інформацію можна знайти на сторінці Політика конфіденційності.