Поділитись:

Понад сто сортів та квіти завбільшки з голову: як волинянка вирощує рідкісні жоржини (фото)

Понеділок, 16 листопада 2026, 22:16
Понад сто сортів та квіти завбільшки з голову: як волинянка вирощує рідкісні жоржини (фото)

Коли наприкінці весни на городах тільки починають прокидатися перші квіти, Ніна Гнатюк із села Хобултова вже планує, де і які жоржини посадить. Її колекція налічує понад сотню сортів, а за плечима – більш як двадцять років вирощування, пошуку новинок, обміну посадковим матеріалом і турботи про кожну рослину. Починалося все зовсім несподівано – з кількох бульб, подарованих родичками.

Про це пише «Слово правди».

«Якби мені раніше, у 20 – 25 років, хтось сказав, що я буду цим займатися, не повірила б. Бо ж квіткові бульби треба викопати, зберегти – купа роботи. А так якось спонтанно все почалося. Одна знайома запропонувала посадити, друга – теж. І так ці квіти в мене вже, певно, понад 20 років», – пригадує Ніна.

За цей час невелике захоплення переросло у справжню колекцію. Одні сорти зникають, інші з’являються, а пошуки нових не припиняються. Спочатку купувала посадковий матеріал у спеціалізованих фірмах, зокрема й закордонних постачальників, а згодом почала знаходити цікаві сорти в інших квітникарів.

«Я весь час щось поповнюю, шукаю нове. Тепер переважно купую в людей, у перевірених покупців. Є такі, з ким уже не один рік спілкуємося, домовляємося про обмін», – розповідає господиня.

Кожна квітка – зі своїм характером

У колекції Ніни – понад сто сортів жоржин. Вони різняться не лише кольорами, а й формою та розміром суцвіть. Є помпонні, декоративні, кактусові й напівкактусові. Одні нагадують акуратні кульки, інші мають загострені, ніби голочки, пелюстки, а деякі виростають із квітами завбільшки майже з людську голову.

«Є такі невеличкі, сантиметрів тридцять заввишки, а є й метр двадцять. І квітки дуже різні. Минулого року один сорт був понад метр, а цього року чомусь виріс маленьким. Багато залежить від погодних умов», – пояснює квітникарка.

Серед улюбленців – сорти «Тартан», «Евеліна», «Водограй» та інші, назви яких вже добре знає. Деякі вирощує роками, хоча не завжди вдається вберегти всі бульби взимку.

Висаджувати жоржини вона починає у травні, коли вже минає загроза заморозків. Із посадкою не поспішає: квіти чутливі до холоду. А далі – прополювання, догляд, захист від шкідників. Роботи вистачає на весь сезон.

«Не треба спішити, бо молоді пагінці можуть примерзнути. Навіть нуль градусів для них уже недобре. Саджу в травні, коли приморозки не загрожують. А потім уже дивлюся щоб бур’янів не було, від шкідників обробляю», – ділиться господиня.

Особливої уваги потребують бульби після викопування: їх потрібно правильно підготувати й зберегти до наступної весни. Саме цей етап Ніна називає одним із найважливіших у всій справі.

Для позначення сортів жінка виготовляє власні етикетки – використовує алюмінієві бляшанки з-під напоїв. Такі позначки допомагають не переплутати рослини після викопування. У догляді Ніна не зловживає добривами: під час садіння використовує попіл, ним же присипає пошкоджені місця на бульбах, щоб запобігти гнилі. Лише нещодавно придбала засіб проти кліщів.

Понад сто сортів та квіти завбільшки з голову: як волинянка вирощує рідкісні жоржини (фото)

Не бізнес, а справа для душі

Попри велику колекцію, Ніна не перетворює вирощування жоржин на повноцінний квітковий бізнес. Каже, для цього потрібні інші масштаби й чимало додаткового часу. Наприклад, для флористів довелося б висаджувати десятки кущів одного сорту, аби мати достатню кількість квітів для великих замовлень.

«Я саджу суто для себе. А якщо займатися букетами для флористів, то треба не один кущик посадити, а хоча б двадцять, потрібно відщипувати бокові пагони. Це вже зовсім інша робота», – пояснює жінка.

Часом вона продає квіти або робить букети на замовлення, але основний напрям – бульби, які восени надсилає покупцям. При цьому до кожного замовлення ставиться уважно: надсилає фото, узгоджує розмір і вартість посадкового матеріалу.

«Не люблю, щоб галопом: замовили – і відправила, не розібравшись. Спочатку скидаю фотографію кущика, людина дивиться, чи підходить їй. Узгоджуємо розмір, ціну – і тоді вже відправляю. Хочеться, щоб людина отримала саме те, на що розраховує», – говорить Ніна.

Покупці знаходяться в різних куточках України – переважно через тематичні групи у Facebook. Є й постійні замовники, які звертаються щороку. Деякі купують по кілька кущів одного сорту, інші шукають конкретну квітку для власного саду.

Особливо запам’яталася історія жінки, яка втратила свою колекцію жоржин. Ніна вирішила допомогти й надіслала їй бульби, не вимагаючи нічого натомість. Згодом отримала посилку у відповідь – із насінням квітів та домашньою випічкою.

«Приїжджаю на пошту, відкриваю – а там ціла коробка перекладенців, ще й таких, як на Великдень, розмальованих. І насіння різне. Ми й досі спілкуємося», – усміхається квітникарка.

Є й інші історії, які засвідтують, що захоплення квітами об’єднує людей. Хтось обмінюється сортами, хтось звертається за порадою, а хтось приїжджає просто подивитися на квітник. Після відео, яке опублікувала сестра чоловіка Ніни, про її жоржини дізналося більше людей.

«Після того відео приходили до мене, як на виставку. Одна жінка приїхала, ходила між рядами, позаписувала собі сорти, які хотіла б мати», – згадує господиня.

Квітник, у якому є місце не лише жоржинам

Жоржини – головна гордість Ніниного обійстя, але далеко не єдині квіти, яким вона відводить місце на ділянці. Тут ростуть хризантеми, півонії, троянди, гортензії, тюльпани, нарциси, гіацинти та інші рослини. Цвітіння їх змінює одне одного від ранньої весни й аж до осінніх холодів.

«Я дуже люблю весну, бо тоді все починає проростати: нарциси, гіацинти, тюльпани. Потім півонії, троянди, гортензії. А вже далі – жоржини й хризантеми. У мене постійно щось цвіте», – розповідає жінка.

Понад сто сортів та квіти завбільшки з голову: як волинянка вирощує рідкісні жоржини (фото)

Її день не обмежується квітником. Ніна працює художньою керівницею Будинку культури в Хобултові, вона учасниця вокальної групи «Сільські зорі”, а також бібліотечного клубу “Одарка”, займається вишивкою, а ще виготовляє дідухи. До цього заняття долучилася недавно, але вже встигла захопитися самим процесом.

«Це цілий процес: треба зерно зібрати зеленим, колоски підготувати. Я їх не фарбую, а от льон фарбую, ще лагурус – зайчиковий хвостик. Усе сама заготовляю», – ділиться Ніна.

У господарстві також вистачає роботи, тож часу на всі захоплення доводиться шукати між щоденними справами. Та відмовлятися від квітів не збирається. Каже, діти навіть жартують, що замість картоплі й іншої городини можна було б садити самі квіти.

А найбільше задоволення – не від продажів чи кількості сортів, а від самого цвітіння. Коли щодня розкривається щось нове, можна ходити між рядами, роздивлятися квіти, зрізати ті, що вже відцвіли, і спостерігати, як змінюється сад.

Ніна особливо любить тихі ранки у своєму квітнику: «Люблю зранку встати, особливо у вихідний день, у неділю, і піти з телефоном. Просто походити, подивитися, що розцвіло».

Мабуть, саме в цих ранкових прогулянках і ховається головний секрет її захоплення. Бо за сотнями бульб, десятками сортів, етикетками та нескінченними господарськими клопотами стоїть просте бажання – створювати красу й бачити, як вона розквітає. І поки одні жоржини лише готуються до наступного сезону, Ніна вже думає, чим поповнити свою колекцію навесні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів