Поділитись:

У селі на Волині майже кожен другий – Вовчик: як живе хутір, де залишилося 15 заселених хат (відео)

Понеділок, 16 листопада 2026, 19:12
У селі на Волині майже кожен другий – Вовчик: як живе хутір, де залишилося 15 заселених хат (відео)

У селі Шкурат Ковельського району постійно проживають 54 людини. Майже половина з них має прізвище Вовчик. Колись тут вирувало життя, працював клуб, де збиралася молодь, влаштовували танці та показували кіно. Нині ж у селі немає школи, медпункту, клубу й регулярного автобусного сполучення. А хліб до місцевого магазину привозять лише двічі на тиждень.

Про те, як живе невелике волинське село, розповіли журналісти Суспільного Волинь.

Місцеві жартують, що Шкурат – це одна велика родина, адже прізвище Вовчик тут має ледь не кожен другий житель. За словами старости села Миколи Літвинчука, нині тут мешкають 54 людини. Постійно заселеними залишаються 15 будинків. У теплу пору року населення трохи збільшується, коли приїжджають власники дач і доглядають за городами.

У селі на Волині майже кожен другий – Вовчик: як живе хутір, де залишилося 15 заселених хат (відео)

Місцева жителька Марія Вовчик каже, що село фактично перетворилося на хутір. На її думку, якби воно було ближче до траси, а тут працювали хоча б медпункт і школа, можливо, людей залишалося б більше.

Старожили згадують, що колись Шкурат був зовсім іншим. Було багато молоді, працював клуб, де танцювали гопак і польку, співали та дивилися кіно. За перегляд фільму платили 20 копійок, а ті, хто не мав грошей, намагалися підглядати за показом через вікно.

Дмитро Вовчик, якому виповнилося 80 років, прожив у селі все життя. Історію походження назви Шкурат він знає лише з переказів. За однією з версій, колись тут жив пан, який висилав із села людей, яких називали шкурниками.

У селі на Волині майже кожен другий – Вовчик: як живе хутір, де залишилося 15 заселених хат (відео)

Разом із дружиною Ганною чоловік у шлюбі з 1970 року. Жінка пригадує, що майбутній чоловік залицявся до неї, а вона навіть тікала від нього додому. Зрештою пара одружилася, а весілля святкували після розпису в сільській раді.

Попри поважний вік, місцеві не полишають господарства. Тримають худобу та птицю, вирощують картоплю, овочі, малину, збирають гриби й ягоди в лісі. Частину продукції продають, зокрема здають молоко та малину.

Марія Вовчик, яка переїхала до Шкурата після одруження у 1989 році, показала журналістам, як заготовляє гарбузове насіння на продаж. Цьогоріч для гарбузів родина відвела дев'ять соток землі. Насіння жінка сушить біля печі, а потім здає заготівельникам. У господарстві також тримають корову, свиней, коня, курей і качок.

У селі на Волині майже кожен другий – Вовчик: як живе хутір, де залишилося 15 заселених хат (відео)

Ще одна місцева жителька Олена Вовчик розповіла, що її родина має понад вісім соток малини. Вирощують також картоплю, часник та інші овочі. Каже, роботи в селі вистачає, однак перспектив для молоді майже немає.

Поступово зникає і звична сільська інфраструктура. Місцевий магазин фактично не працює як повноцінна торгова точка: сюди двічі на тиждень привозять хліб. Автобусного сполучення із селом немає. Люди добираються до траси, звідки можуть сісти на автобус у напрямку Ковеля, або домовляються про поїздки з односельцями, які мають автомобілі.

Олександр Осійчук, який народився у Шкураті й після роботи в інших місцях повернувся до рідного села, розповідає, що тут його тримає власне коріння. Чоловік 33 роки працював майстром лісу, а нині перебуває на пенсії.

Говорячи про повномасштабну війну, він зазначив, що в селі залишилося небагато чоловіків призовного віку. Найбільше жителі мріють про якнайшвидше завершення війни.

Попри те, що Шкурат поступово втрачає населення, його мешканці продовжують жити звичним сільським життям – працювати на землі, доглядати господарство та триматися свого рідного хутора.

У селі на Волині майже кожен другий – Вовчик: як живе хутір, де залишилося 15 заселених хат (відео)

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Надрукувати
мітки:
коментарів