Там неможливо потонути: на Закарпатті є «українське Мертве море», яке виникло на місці затоплених соляних шахт (фото)

На Закарпатті, біля самого кордону з Румунією, є селище, де люди лежать на воді, ніби на матраці, і не можуть потонути. Вода тут настільки солона, що тіло саме тримається на поверхні. Але ці озера не природні: вони утворилися на місці старих соляних шахт, які поглинула вода. Історія Солотвина поєднує природне диво, людську працю й небезпечну загадку надр.

Про «українське Мертве море» розповідає Voxorium.

Під Солотвином лежить велике родовище кам'яної солі, яке формувалося як соляний купол. Сіль тут добували протягом століть, і селище здавна вважалося одним із головних постачальників солі для Східної Європи. Для краю це було справжнє «біле золото», навколо якого будувалося все життя громади.

Видобуток вели в шахтах, які мали номери. Наприклад, шахту номер сім заклали в 1808 році, і вона працювала аж до 1952 року. Згодом її затопило, і над нею утворилося солоне озеро. Саме так з'явилися перші знамениті водойми, у яких сьогодні купаються туристи. Кожне озеро має свою солоність і навіть температуру води.

Найдовше працювали дві шахти, номер вісім і номер дев'ять. Восьму збудували ще в 1886 році. Ці шахти мали не лише промислове, а й медичне значення: у їхніх підземних галереях діяли відділення алергологічної лікарні. Пацієнти, переважно з астмою, проводили там ночі, дихаючи повітрям, насиченим сіллю. За переказами, багато хто відчував полегшення вже після курсу лікування.

Ще одним незвичайним мешканцем шахт була наукова лабораторія. Глибоко під землею працювала низькофонова лабораторія Інституту ядерних досліджень, адже товща солі добре захищала від космічного випромінювання. Тобто солотвинські підземелля були водночас шахтою, лікарнею й науковим центром.

Але природа нагадала про себе. Після паводку 2001 року, коли сильно піднявся рівень Тиси, у шахти почали потрапляти підземні води. У 2008 році шахта номер дев'ять була затоплена всього за три місяці. А 22 травня 2010 року в стовбур шахти номер вісім обвалилося близько двохсот кубометрів породи. Видобуток солі припинився, а підземні лікарні закрили.

Найнебезпечніше, що вода, проникаючи в соляні пласти, розчиняє їх. Через це в Солотвині почали з'являтися карстові провали: земля буквально опускалася, утворюючи вирви, які швидко заповнювалися водою. Під загрозою опинилися житлові будинки, і частину мешканців довелося переселяти. Для них уряд збудував нове житло в сусідньому селі Теребля.

Парадоксально, але катастрофа подарувала Закарпаттю новий курорт. Солоні озера над затопленими шахтами стали популярним місцем відпочинку. Їх називають «українським Мертвим морем», бо в найсолоніших можна лежати на поверхні, не докладаючи жодних зусиль. Навколо виросли бази відпочинку, кафе й готелі.

Купаючись тут, варто пам'ятати кілька речей. У дуже солоній воді не можна довго перебувати, пірнати з головою чи потрапляти водою в очі. Людям із певними захворюваннями такі купання не підходять, тож краще порадитися з лікарем. А ще не варто заходити на огороджені ділянки біля провалів: земля там може бути нестабільною.

Сьогодні Солотвино живе між двома реальностями. З одного боку, це туристичне місце з неймовірними озерами. З іншого боку, під ним досі тривають процеси, які важко контролювати. Науковці й місцева влада шукають способи зберегти й місто, і пам'ять про соляну історію краю.

Сама назва селища походить від слова «сіль», тобто вже в імені закладена його історія. Солотвино лежить на березі Тиси, а навпроти, на румунському боці річки, видно місто Сигіт. Тобто солоні озера розташовані буквально на кордоні двох країн, і з деяких точок можна побачити дахи сусідньої держави.

Солоність води в озерах різна. У деяких вона близька до морської, а в найсолоніших значно вища. Саме тому одні озера підходять для звичайного купання, а в інших тіло тримається на поверхні майже без зусиль. Вода в них ще й нагрівається інакше, ніж у звичайних водоймах, тому влітку буває напрочуд теплою.

Солотвино нагадує, що природа завжди сильніша за людину, але вміє бути щедрою навіть після катастроф. І те, що колись було шахтою, сьогодні стало місцем, де тисячі людей відпочивають і дивуються.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: